ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
Актуальним залишається питання стосовно посвідчення договорів купівлі-продажу земель категорії сільськогосподарського призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі — ЗК) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Частина 2 вищезазначеної статті визначає перелік земель сільськогосподарського призначення, до яких належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 ЗК договір купівлі-продажу земельної ділянки, як і інші угоди про перехід права власності на земельну ділянку, повинен містити:
а) назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, податковий номер, місце проживання, назву юридичної особи, код, юридична адреса);
б) вид угоди;
в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму, кадастровий номер);
г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (це можуть бути державний акт на земельну ділянку, свідоцтво про право на спадщину або, як варіант, договори купівлі-продажу/дарування/міни, довічного утримання, інформація з ДРРП тощо);
ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути);
е) договірну ціну;
є) зобов’язання сторін.
Варто звернути увагу, що земельне законодавство України встановлює деякі особливості набуття права власності на земельні ділянки в Україні.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Ірина ДРАНА отримати повну версію статтіУвага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!