ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Актуальним залишається питання стосовно посвідчення договорів купівлі-продажу земель категорії сільськогосподарського призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі — ЗК) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Частина 2 вищезазначеної статті визначає перелік земель сільськогосподарського призначення, до яких належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б)  несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільсько­господарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г)  несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства;

ґ)  оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 ЗК договір купівлі-продажу земельної ділянки, як і інші угоди про перехід права власності на земельну ділянку, повинен містити:

а)  назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, податковий номер, місце проживання, назву юридич­ної особи, код, юридична адреса);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму, кадастровий номер);

г)  документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (це можуть бути державний акт на земельну ділянку, свідоцтво про право на спадщину або, як варіант, договори купівлі-продажу/дарування/міни, довічного утримання, інформація з ДРРП тощо);

ґ)  відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути);

е)  договірну ціну;

є)  зобов’язання сторін.

Варто звернути увагу, що земельне законодавство України встановлює деякі особливості набуття права власності на земельні ділянки в Україні.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Ірина ДРАНА отримати повну версію статті