ПОРЯДОК ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ПРОДАЖУ (ОБМІНУ) ТА ДАРУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Проголошення в Україні плюралізму форм власності на землю, визнання землі нерухомим майном викликало потребу вжити заходів, за наявності яких в учасників правовідносин не виникло б жодних сумнівів щодо приналежності земельної ділянки на відповідному титулі певному суб’єкту.

В юридичному значенні визначення «земля — основне національне багатство» можна розглядати як розташований над надрами, територіально обмежений кордонами України, цілісний, нерухомий поверхневий ґрунтовий і зайнятий водоймами шар земної кори, який є основою ландшафту і просторовим базисом для гармонійного розподілу місць розселення, діяльності людей, об’єктів природно-заповідного фонду відповідно до економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства, є об’єктом права власності Українського народу і перебуває під особливою охороною держави.

Сучасне цивільне законодавство містить достатньо велику кількість статей, де вживається дефініція «земельна ділянка». Поняття земельної ділянки як об’єкта права власності визначено лише в ст. 79 Земельного кодексу України (далі — ЗК): це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Для того щоб земельна ділянка стала предметом договору відчуження, вона повинна бути сформована. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власники земельних ділянок — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, далі — ПК).

ПК регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає платників податків та зборів, їх права та обов’язки.

Оподаткування доходів, отриманих громадянами при відчуженні належних їм земельних ділянок, розмір податку, порядок та строки його сплати залежить від багатьох факторів: цільового призначення земель, розміру земельної ділянки, ким відчужується, який саме правочин укладається тощо.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) та дарування об’єктів нерухомого майна визначений статтями 172 та 174 ПК.

I. Загальна інформація

До земель України належать усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель визначені в ст. 19 ЗК та за основним цільовим призначенням поділяються на:

а) землі сільськогосподарського приз­начення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г)  землі оздоровчого призначення;

ґ)  землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У власності громадян можуть перебувати:

землі сільськогосподарського приз­начення:

для ведення особистого селянського господарства;

садівництва;

городництва;

сінокосіння та випасання худоби;

ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

фермерського господарства (ст. 33–36 ЗК);

землі житлової та громадської забудови:

земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування;

для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва (ст. 40 ЗК);

землі лісогосподарського призначення:

земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств,

земельні ділянки деградованих і мало­продуктивних угідь для залісення (ст. 56 ЗК);

землі водного фонду:

замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Це найпоширеніші цільові призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян.

Порядок використання земель іншого призначення визначається спеціальними законами.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставах, визначених в ч. 1 ст. 81 ЗК:

а)  придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в)  приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г)  прийняття спадщини;

ґ)  виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Олена Самощенко отримати повну версію статті