ПОНЯТТЯ ТА ПОРЯДОК ПОДІЛУ СПІЛЬНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя.

Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору. У зв’язку з цим розрізняють: добровільний поділ майна подружжя і судовий поділ майна.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому. Подружжя може добровільно вирішити питання про поділ їх спільного майна, визначивши розмір часток кожного з них, порядок, спосіб і час поділу.

Звичайно поділ здійснюється одним із таких способів.

Подружжя може отримати нотаріально посвідчене свідоцтво на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус на підставі спільної заяви подружжя видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому за час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видане кожному з подружжя як під час перебування їх у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Визначення часток у майні припиняє режим спільної сумісної власності подружжя на це майно. Нерідко після визначення часток в праві власності подружжя відразу ж здійснює реальний поділ майна відповідно до належних кожному з них часток.

Питання про поділ подружнього майна вирішується в такому ж порядку і у випадку смерті одного з подружжя. При цьому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, що приймають спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна. Якщо між одним з подружжя, що пережив другого, та іншими спадкоємцями виник спір стосовно розміру часток подружжя в їх спільному майні, правового режиму тих або інших речей і з інших схожих питань, свідоцтво про право власності тому з подружжя, що пережив, у нотаріальному порядку видане бути не може. Такий спір підлягає розгляду в суді.

Нерідко подружжя фактично здійснює добровільний поділ майна без надання йому письмової форми, що тягне виникнення правових наслідків. Це стосується в першу чергу речей, які не підлягають спеціальній реєстрації і правочини з якими не вимагають нотаріальної форми. Наприклад, подружжя приймає рішення про те, що одному з них при поділі передається у власність спальний меблевий гарнітур, а другому — кухонний. Обидві сторони погоджуються з таким поділом і вважають його справедливим. Така домовленість є правомірною, оскільки не суперечить законодавству і не порушує прав та інтересів подружжя та третіх осіб.

На практиці мають місце випадки, коли подружжя ділить таким чином і більш вартісні речі, у тому числі ті, які вимагають спеціального оформлення і належать до нерухомого майна.

Поділ майна подружжя може бути здійснений і шляхом укладення ними нотаріально посвідченого договору. Хоча такий договір не передбачений безпосередньо законодавством, він йому не суперечить. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси і посадові особи місцевих рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не тільки посвідчують правочини, для яких законодавством встановлена обов’язкова нотаріальна форма, але також за бажанням сторін й інші правочини. Таким чином, подружжя вправі здійснити поділ приналежного їм майна (незалежно від його вартості і виду) в нотаріальному порядку, а нотаріус зобов’язаний посвідчити таку домовленість, якщо вона не суперечить законодавству.

Судовий поділ майна подружжя здійснюється у разі виникнення спору між подружжям про принципи, умови і порядок його здійснення. Такі спори є достатньо поширеними в судовій практиці. Хоча поділ завжди порушує майнову рівновагу в сім’ї, що склалася, він має здійснюватися таким чином, щоб після поділу майнові інтереси кожного з подружжя були порушені найменшою мірою і кожний з них отримав майно, яке йому потрібне для подальшого проживання. Такий стан не завжди можливий через різні обставини, наприклад, у зв’язку з тим, що річ, на яку претендують обидва з подружжя, є неподільною (автомобіль, телевізор тощо) і може бути передана у власність тільки одному з подружжя. Разом із тим, здійснюючи поділ спільного майна подружжя, суди повинні прагнути до найбільш повного врахування майнових інтересів кожного з них і здійснювати такий поділ найбільш справедливим чином.

Здійснюючи поділ спільного майна, суд має визначити розмір часток подружжя в праві власності; наявність або відсутність підстав для відступлення від принципу рівності їх часток; характер і склад майна, що підлягає поділу; можливість або неможливість поділу речей в натурі; загальну вартість майна і кожної окремої речі, що входить до його складу; думки і заяви подружжя стосовно способу поділу майна; претензії третіх осіб на майно тощо. Всі ці обставини мають бути враховані судом для винесення правильного і обґрунтованого рішення у справі.

При  розгляді спорів про поділ майна подружжя кожна сторона має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У справах про поділ майна подружжя сторони надають докази, що свідчать про кількість, вартість і час набуття майна, — акт опису або перелік спільного майна, копії рахунків в установах банків, довідки про час внесення і розмір пайових внесків в ЖБК, кредитні зобов’язання, боргові розписки, квитанції, паспорти на документи, свідоцтва про право власності; висновки експертиз тощо.

Якщо надання доказів для сторін з яких-небудь причин ускладнене, суд сприяє їх витребуванню. Суд не може відмовити сторонам у розгляді позову у зв’язку з відсутністю або недостатністю наданих ними доказів у справі, хоча в судовій практиці іноді виникають такі порушення.

Судовий поділ майна може здійснюватися у випадках:

Яна Новохатська отримати повну версію статті