ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ. ОСОБЛИВОСТІ ВІДЧУЖЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ У ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ

1. Корпоративні права все частіше стають об’єктом цивільного обороту, у зв’язку з чим виникає потреба у з’ясуванні порядку їх приватноправового обороту. У цьому аспекті важливим є визначення сутності поняття «корпоративні права», адже це, на перший погляд, суто теоретичне питання має вагоме значення у практичній площині.

З цього приводу варто зазначити, що ані закон, ані доктрина на національному рівні не дають чіткої та узгодженої відповіді на поставлене питання. Багато в чому така ситуація обумовлена відсутністю застосування вказаного правового інституту на практиці у радянські часи, що авто­матично призводило до браку наукових розробок у сфері корпоративного права.

Саме відсутність розробленої та узгодженої теоретичної бази спричинила наявність суттєвих колізій у націо­нальному законодавстві і неузгодженістю юридичної практики, зокрема судової та нотаріальної.

Щодо визначення понять корпоративного права і корпоративних відносин І. В. Спасибо-Фатєєва зазначає, що в українській юриспруденції панує повний хаос, обумовлений відсутністю у Цивільному кодексі України (далі — ЦК) понять корпоративних відносин та корпоративних прав і суперечливістю та проблематичністю регулювання корпорацій та корпоративних прав у Господарському кодексі України (далі – ГК)[1].

Слід зазначити, що ЦК не дає визначення зазначених понять, попри те, що регулює корпоративні відносини, пов’язані із діяльністю підприємницьких товариств.

Натомість, згідно зі ст. 167 ГК корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК під господарськими організаціями розуміються усі юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність. Тобто до вказаної категорії суб’єктів належать господарські товариства, виробничі кооперативи та всі види підприємств, які передбачені законодавством.

Виходячи з цього, корпоративним правом у суб’єктивному розумінні цього поняття є права особи на певні блага, що випливають із факту участі у підприємницькій юридичній особі. У зв’язку з цим не можна погодитись із розумінням зазначеного права як «права особи, поєднуючи зусилля і капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи)»[2].

На відміну від суб’єктивного права, яке надає особі можливість скористатись вже належним їй благом, «право бути учасником» передбачає потенційну можливість набути статусу «учасника товариства», а не наявне володіння відповідним правом (статусом).

Таким чином, можна стверджувати, що зазначена можливість бути учасником корпорації належить до категорії правоздатності особи, і не є суб’єктивним правом.



[1]    Спасибо-Фатєєва І.В. Правова природа корпоративних відносин [Електронний ресурс] / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 5. – С. 87. Режим доступу: http://217.76.198.234/cgibin/irbis32r_01_opac/cgiirbis_32.exe?Z21ID=&I21DBN=IBIS&P21DBN=IBIS&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21STR=

 

[2]    Бабенко В. Прощання з корпоративними правами. Заява VS договір // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2017. – № 2 (92). –  С. 113.

 

Володимир БІРЮКОВ отримати повну версію статті