ПОДІЛ, ВИДІЛ, ОБ’ЄДНАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК. АЛГОРИТМ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ДІЙ

Частина 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) визначає поняття права власності та встановлює, що це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, він також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК). Власники майна (уповноважені особи) можуть поділити нерухоме майно або виділити з нього окрему частку або, навпаки, власник або співвласники декількох об’єктів нерухомого майна можуть об’єднати ці об’єкти нерухомого майна.

ЦК поділяє всі речі на подільні і неподільні. Відповідно до ст. 183  ЦК подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Саме належність речі до подільної або неподільної потрібно враховувати при визначенні можливості поділу або виділу частки з об’єкта нерухомого майна.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Статтею 355 ЦК визначено поняття і види права спільної власності таким чином: майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 182  ЦК право власності та інші речові права на нерухоме майно, яке утворюється внаслідок поділу або виділу частки з об’єкта нерухомого майна або об’єднання об’єктів нерухомого майна, підлягають державній реєстрації.

Статтями 367, 368  ЦК визначено два види спільної власності: спільна часткова (із виз­наченням часток кожного власника у праві власності) та спільна сумісна власність (без визначення часток кожного власника у праві власності).

При цьому відповідно до ст. 357  ЦК частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного зі співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав і така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, також є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Тобто співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а також кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 368 ЦК суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. До спільної сумісної власності віднесено також майно, набуте подружжям за час шлюбу та майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 369 ЦК визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. На вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена згода співвласників.

Згідно зі ст. 364  ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364  ЦК, відповідно до ч. 3 якої у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Поділ або виділ частки з об’єкта нерухомого майна або об’єднання об’єктів нерухомого майна мають місце при існуванні спільної власності на таке майно.

Як вказано вище, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі вчинення поділу спільного майна між співвласниками право спільної (як спільної сумісної, так і спільної часткової) власності на нього припиняється. Відповідно до вимог

МАРИНА ЄЛЬКІНА отримати повну версію статті