ПИТАННЯ ОПЛАТИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПЕВНИХ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ У ДЕРЖАВНИХ ТА ЄДИНИХ РЕЄСТРАХ З СІЧНЯ 2013 РОКУ

ПОВЕРНЕННЯ ЗАЙВЕ АБО НАДМІРУ СПЛАЧЕНИХ КОШТІВ

Відповідно до ст.7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпоряд­женнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, — законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Вчинення певних нотаріальних дій потребує від нотаріуса проведення реєстраційних дій в Державних або Єдиних державних реєстрах (далі — Реєстри).

Реєстрації в Реєстрах підлягають нотаріально  посвідчені довіреності, заповіти, накладені заборони та іпотеки, оренда майна тощо. Крім цього, при користуванні Державним реєстром речових прав проводиться реєстрація виникнення, переходу та припинення права власності, при вчиненні яких нотаріус проводить пошуки в реєстрах, які також потребують оплати відповідно до встановлених тарифів.

Наприклад, наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2265/5  затверджено тарифи за надання послуг з користування Єдиним державним реєстром довіреностей, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 «Про затвердження державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» встановлено Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі. Відповідно до п. 4 цього Порядку державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають: заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, ст. 37 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів; заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, які є учасницями Конвенції, а також зміни до них та скасування заповітів у разі подання в установленому порядку Мін’юсту відповідних запитів. Крім цього, у п. 5 цього Порядку прямо вказується, що реєстраторами Спадкового реєстру щодо посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) нотаріусами заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту.

До січня 2013 року кожний нотаріус на початку роботи мав укласти договір з ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України». Відповідно до цього договору нотаріуса підключали до системи Державних та Єдиних Реєстрів, видавали електронний ключ. У свою чергу при вчиненні нотаріальних дій, які потребують реєстрації в Реєстрах, нотаріус вчиняв таку реєстрацію та видавав громадянину витяг з відповідного реєстру.

Після закінчення звітного періоду (один місяць) нотаріус отримував рахунок, відповідно до якого мав сплатити до 20 числа наступного місяця заборгованість за користування Єдиним реєстром довіреностей, Реєстром обтяжень рухомого майна, Реєстром правочинів, Спадковим реєстром, Реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів, Реєстром обтяжень нерухомого майна та реєстром іпотек.

Рахунок та акт про кількість та види вчинених дій в електронних реєстрах, які надсилалися нотаріусу після закінчення відповідного місяця, мали всі належні реквізити, відповідно до яких нотаріус мав змогу звірити кількість проведених за звітний період реєстраційних дій, перевірити тариф за кожну реєстраційну дію та загальну суму, яку він мав сплатити за користування Реєстрами. При виникненні питань нотаріус мав можливість вирішити питання з адміністратором реєстру. Відповідальність за оплату вчинених реєстраційних дій за проведені пошуки в Реєстрах було покладено саме на нотаріуса.

Але з 1 січня 2013 року ситуація змінилась докорінно. Була припинена реєстрація в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Реєстрі правочинів, Реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі iпотек. Нотаріуси пройшли навчання та почали роботу з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (ДРРП).

Впродовж двох з половиною років змінювались адміністратори реєстрів, тарифи, реквізити рахунків, на які мали бути сплачені кошти за користування електронними реєстрами.

Нотаріусам припинили надсилати рахунки, а плата за одержання інформації з Реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, стала зараховуватися на реєстраційний рахунок апарату Мін’юсту, відкритий в Державній казначейській службі України.

Для того, щоб вчинити певну нотаріальну дію, яка потребує реєстрації у відповідному електронному Реєстрі, з січня 2013 року стало необхідним попередньо внести плату за користування нотаріусом електронними Єдиними та/або Державними реєстрами в банк.

МАРИНА ЄЛЬКІНА отримати повну версію статті