ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ
До підстав набуття права на спадкування за законом відносяться відповідні юридичні факти.
У контексті аналізу юридичних фактів неможливо оминути увагою й певний термінологічний аспект, який стосується розуміння словосполучення «закликання до спадкування за законом».
У нотаріальному законодавстві (ст. 68 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296, Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджене наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310) така фраза використовується неодноразово. Причиною цього, напевне, є певною мірою усталений підхід до застосування поняття «закликання до спадкування за законом» як у цивільному (зокрема, статті 418, 419 ЦК УРСР 1922 року, статті 530, 531, 537 ЦК УРСР 1963 року), так і в нотаріальному законодавстві (ст. 49 Закону УРСР «Про державний нотаріат»).
«Закликати» етимологічно означає кликати, запрошувати кого-небудь прийти, приїхати, з’явитися кудись з певною метою[1]. При поєднанні такого розуміння з поняттям спадкування цілком допустимо зробити висновок, що «хтось запрошує кого-небудь до спадкування за законом». Проте очевидно, що спадкоємців ніхто не закликає та не запрошує до спадкування.
Чинний ЦК[2] не передбачає такої правової конструкції[3]. Відмова від її використання в ЦК України повністю виправдана, оскільки по суті «закликання до спадкування за законом» охоплює собою певні підстави, за яких виникає право на спадкування за законом.
Підстави набуття права на спадкування за законом умовно можна класифікувати на позитивнітанегативні.
Негативні юридичні факти, тобто ті, які настали на час відкриття спадщини або після, і можуть зумовлювати за передбачених в ЦК України умов виникнення права на спадкування за законом. Ці юридичні факти відзначаються специфікою, адже правовий ефект пов’язується з відсутністю певного явища (наприклад, відсутність заповіту). Наявність таких юридичних фактів буде перешкодою для набуття права на спадкування за законом. Тому акцент на відсутності відповідного явища є досить своєрідним техніко-юридичним прийомом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261–1265 ЦК.
Тлумачення цих положень у контексті інших норм книги 6 ЦК дозволяє стверджувати, що:
по-перше, у ч. 2 ст. 1223 ЦК визначено негативні юридичні факти, відсутність яких може обумовлювати набуття права на спадкування за законом;
по-друге, перелік цих фактів не вичерпується вказаними в ч. 2 ст. 1223 ЦК.
[1] Див.: Словник української мови: В 11 т. / Редколегія: І.К. Білодід (головний ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1972. – Т. 3. – С. 148.
[2] Далі – ЦК.
[3] Проте в літературі та судовій практиці наполегливо продовжують її використовувати. Див. напр.: Заіка Ю.О. Реалізація принципу справедливості при зміні черговості спадкоємців за законом / Ю.О. Заіка // Юридична наука. – 2011. – № 2. – С. 39; Кухарєв О.Є. Правове становище осіб, які закликаються до спадкування за правом представлення / О. Є. Кухарєв // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 8. – С. 50 – 54; Кухарєв О.Є. Актуальні питання судових спорів, пов’язаних зі зміною черговості одержання права на спадкування / О. Є. Кухарєв // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2013. – № 1. – С. 119; Долинська М. Порівняльний аналіз інституту спадкування за законодавством Київської Русі та незалежної України / М. Долинська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. – 2014. – № 782. – С. 213; Козловська Л.В. Прийняття та відмова від спадщини як здійснення суб’єктивного права спадкування / Л.В. Козловська // Приватне право і підприємництво. – 2014. – Вип. 13. – С. 50; Ухвала Верховного суду України від 27.01.2010 у справі № 6-8873св09 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/8039339; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014 у справі № 6-42585св13 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/37212750; Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2015 у справі № 6-38636св14 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42767247
До підстав набуття права на спадкування за законом відносяться відповідні юридичні факти.У контексті аналізу юридичних фактів неможливо оминути увагою й певний термінологічний аспект, який стосується розуміння словосполучення «закликання до спадкування за законом». У нотаріальному законодавстві (ст. 68 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296, Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджене наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310) така фраза використовується неодноразово. Причиною цього, напевне, є певною мірою усталений підхід до застосування поняття «закликання до спадкування за законом» як у цивільному (зокрема, статті 418, 419 ЦК УРСР 1922 року, статті 530, 531, 537 ЦК УРСР 1963 року), так і в нотаріальному законодавстві (ст. 49 Закону УРСР «Про державний нотаріат»).«Закликати» етимологічно означає кликати, запрошувати кого-небудь прийти, приїхати, з’явитися кудись з певною метою. При поєднанні такого розуміння з поняттям спадкування цілком допустимо зробити висновок, що «хтось запрошує кого-небудь до спадкування за законом». Проте очевидно, що спадкоємців ніхто не закликає та не запрошує до спадкування.Чинний ЦК не передбачає такої правової конструкції. Відмова від її використання в ЦК України повністю виправдана, оскільки по суті «закликання до спадкування за законом» охоплює собою певні підстави, за яких виникає право на спадкування за законом.Підстави набуття права на спадкування за законом умовно можна класифікувати на позитивні та негативні.Негативні юридичні факти, тобто ті, які настали на час відкриття спадщини або після, і можуть зумовлювати за передбачених в ЦК України умов виникнення права на спадкування за законом. Ці юридичні факти відзначаються специфікою, адже правовий ефект пов’язується з відсутністю певного явища (наприклад, відсутність заповіту). Наявність таких юридичних фактів буде перешкодою для набуття права на спадкування за законом. Тому акцент на відсутності відповідного явища є досить своєрідним техніко-юридичним прийомом.Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 ЦК.Тлумачення цих положень у контексті інших норм книги 6 ЦК дозволяє стверджувати, що:по-перше, у ч. 2 ст. 1223 ЦК визначено негативні юридичні факти, відсутність яких може обумовлювати набуття права на спадкування за законом;по-друге, перелік цих фактів не вичерпується вказаними в ч. 2 ст. 1223 ЦК.
Василь КРАТ отримати повну версію статті
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!
