ПЕРЕНЕСЕННЯ ЗАПИСІВ ПРО ОБТЯЖЕННЯ ДО РОЗДІЛУ АБО ДО СПЕЦІАЛЬНОГО РОЗДІЛУ

Перед прийняттям рішення щодо державної реєстрації прав нотаріус як спеціальний суб’єкт державної реєстрації прав здійснює пошуки відомостей про записи щодо об’єкта, в тому числі щодо наявності записів про обтяження, іпотеки, податкову заставу. Такі відомості можуть розміщуватись:

–   у розділі на об’єкт, якщо його вже відкрито;

–   у спеціальному розділі ДРРП;

–   у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна;

–   у Державному реєстрі іпотек:

–   у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

 

У разі наявності записів нотаріус їх вивчає.

Так, перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об’єкт нерухомого майна або суб’єкта речових прав, їх обтяжень (п. 6 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5, далі — Порядок № 1844/5).

Записи повинні ідентифікувати об’єкт та/або суб’єкта обтяження, тобто чітко визначити, що запис стосується саме того об’єкта чи суб’єкта, щодо якого здійснюються реєстраційні дії.

Для об’єкта такими ідентифікаторами є адреса та/або реєстраційний номер, та/або кадастровий номер. Будь-якого з цих ідентифікаторів достатньо, щоб ідентифікувати об’єкт.

Для суб’єкта ідентифікаторами є прізвище, ім’я та по батькові, податковий номер та/або дата/рік народження. Отже, відомості тільки щодо ПІБ недостатньо для ідентифікації суб’єкта обтяження.

Адреса суб’єкта при відсутності даних про податковий номер та/або дату/рік народження не є ідентифікуючою ознакою суб’єкта.

 

Ідентифікація об’єктів/суб’єктів може дати такі результати:

«+» — об’єкт або суб’єкт, з яким проводяться наразі реєстраційні дії, ідентифікований — запис стосується саме його;

«–» — об’єкт або суб’єкт, з яким проводяться наразі реєстраційні дії, ідентифікований — запис стосується не його;

«н/і» — неповна ідентифікація, не вистачає даних, щоб визначити, що у записі йдеться не про наш об’єкт (наприклад, у випадку, якщо це невизначене майно або «все майно») або суб’єкт (наприклад, якщо вказано тільки ПІБ)

	Об’єкт	Суб’єкт	Висновок
Спеціальний розділ	+	+	Підлягає перенесенню в розділ
	+	н/і або –	Підлягає перенесенню в розділ
	н/і або –	+	Не підлягає перенесенню
Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна	+	+	Підлягає перенесенню в розділ
	+	н/і або –	Підлягає перенесенню в розділ
	–	+	Не підлягає перенесенню
	–	н/і	Не підлягає перенесенню
	н/і	+	Підлягає перенесенню в спеціальний розділ
	н/і	н/і	Підлягає перенесенню в спеціальний розділ
Державний реєстр іпотек	+	+	Підлягає перенесенню в розділ
	+	н/і або –	Підлягає перенесенню в розділ
	н/і або –	+	Не підлягає перенесенню (переносяться записи щодо суб’єкта тільки з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна)

 

Таким чином:

1)  якщо об’єкт ідентифіковано як той, щодо якого здійснюються реєстраційні дії, записи зі спеціального розділу, Єдиного реєстру заборон та Державного реєстру іпотек переносяться до розділу ДРРП, відкритого на цей об’єкт;

2)  якщо суб’єкт ідентифіковано як заявника або не ідентифіковано (недостатньо ознак), а об’єкт у такому записі не визначено (на все майно або невизначене майно) — такі записи переносяться тільки з Єдиного реєстру заборон до спеціального розділу;

3)  якщо ідентифіковано, що зазначений об’єкт не є тим, з яким вчинюються нотаріальні дії — такий запис перенесенню не підлягає;

4)  якщо ідентифіковано, що суб’єкт не є заявником, а об’єкт в такому записі не визначено або ідентифіковано як інший — такий запис перенесенню не підлягає.

Слід зазначити, що існує питання, чи необхідно запис «на все майно» або «невизначене майно» переносити не тільки до спеціального розділу, а й до розділу на об’єкт, на який відкривається розділ. На нашу думку, таке перенесення не є вірним, адже:

–   по-перше, інформація у ДРРП про обтяження власника у спеціальному розділі наявна, а отже, запис не втрачений;

–   по-друге, арешт буде знятий зі всього або невизначеного майна і буде знятий тільки у спеціальному розділі, оскільки за окремими розділами державний реєстратор знімати не зобов’язаний (це реальний випадок з практики, коли реєстратор відмовився знімати арешт на все майно, окрім спеціального розділу, ще й у розділі на конкретне майно);

–   по-третє, не факт, що цей об’єкт автоматично попадає до кола обтяження на «все майно» і тим більш на «невизначене майно». Практика судів щодо питання, чи входить до такого обтяження майно, що було набуто після накладення обтяження, різна.

Щодо записів про податкову заставу

Згідно з ч. 3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До набрання чинності Податковим кодексом (01.01.2011) існувала також практика встановлення податкової застави щодо «всього рухомого або нерухомого майна» (без складення опису). Отже:

а)  якщо предметом податкової застави (за поданим описом) є ідентифікований об’єкт, права на який реєструються — відомості про податкову заставу переносяться до розділу, відкритого на такий об’єкт, при цьому відомості щодо податкової застави зберігаються у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (у разі відсутності акта опису дивіться нижче відповідь на питання № 1);

б)  якщо предметом податкової застави є «все майно» (без вказівки про наявність акта опису) — відомості про податкову заставу не підлягають перенесенню (підлягають перенесенню до спеціального розділу тільки записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна — абз. 2 п. 8 Порядку № 1844/5);

в)  якщо запис про податкову заставу виявлено щодо суб’єкта, який щойно набув об’єкт нерухомого майна у власність, відомості про таку податкову заставу не підлягають перенесенню (див. відповідь на питання № 2).

 

Виявлені записи, окрім заборони вчиняти реєстраційні дії за рішенням суду (що може зустрітись у базі заяв та запитів), не перешкоджають реєстрації права власності, тож нотаріус приймає рішення про державну реєстрацію, у разі необхідності відкриває розділ, реєструє заявлене право і здійснює перенесення записів (п. 22 Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, далі — Порядок державної реєстрації).

 

ЮЛІЯ ПЕТУТІНА отримати повну версію статті