ПЕРЕКЛАД ТЕКСТУ ДОКУМЕНТА НОТАРІУСОМ ТА ЗАСВІДЧЕННЯ СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСУ ПЕРЕКЛАДАЧА

Засвідчення вірності перекладу тексту документа з однієї мови на іншу та засвідчення справжності підпису перекладача на перекладі тексту документа є досить поширеними нотаріальними діями. Однак, як показують узагальнення нотаріальної практики, у нотаріусів, при вчиненні вказаних нотаріальних дій, виникає достатньо питань та, як наслідок, — і помилок.

Оформлення пакету візових документів для посольств, навчання або робота в іншій країні — найбільш популярні випадки, в яких доводиться мати справу з перекладами.

Переклад із подальшим нотаріальним засвідченням вимагають і офіційні державні органи України — Міграційна служба України, відділ реєстрації актів цивільного стану, Державна фіскальна служба України та інші. Часто з цим питанням стикаються саме іноземні громадяни під час оформлення документів на території України.

У нотаріальній практиці зустрічаються випадки:

засвідчення вірності перекладу тексту документа з однієї мови на іншу нотаріусом;

засвідчення справжності підпису перекладача на перекладі тексту документа;

засвідчення справжності підпису перекладача, у тому випадку, коли особа, що зверну­лася за вчиненням нотаріальної дії, не розуміє мови, якою викладається нотаріальний документ, або є глухою, німою або глухонімою фізичною особою.

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ. Якщо нотаріус особисто робить переклад, то він має посвідчувати його правильність, він стає відповідальним за правильність перекладу. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа за усним зверненням заінтересованої особи, а також за клопотанням заінтересованої особи при вчиненні іншої нотаріальної дії.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. Перекладач разом із документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису перекладача, не несе відповідальності за неправильно зроблений переклад, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою, та те, що кваліфікацію такої особи перевірено.

Що стосується кваліфікації перекладачів, то це питання необхідно розглянути більш детально. Свою позицію щодо кваліфікації перекладачів Міністерство юстиції України висловило у листі від 25.03.2009 № 674-0-32-09-31. На сьогодні вже діють новий Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (із змінами та доповненнями), новий Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 787, та новий Класифікатор професій, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327. Однак по суті це нічого не змінило — у Переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, найменування спеціальностей знову ж таки розмежовані та мають різний код:

 

Найменування спеціальності	Код спеціальності
мова і література (із зазначенням іноземної мови) *	02030302
переклад	02030304
філологія	02030307
*Спеціальності, за якими здійснюється підготовка професіоналів за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра з присвоєнням кваліфікації вчителя або викладача вищого навчального закладу, за умови виконання психолого-педагогічної, методичної та практичної програми підготовки відповідно до галузевого стандарту педагогічної освіти.

У листі Міністерства юстиції  України від 25.03.2009 № 674-0-32-09-31 також вказано, що професійна підготовка може підтверджуватись іноземними документами про повну вищу освіту, еквівалентність яких визнана відповідно до законодавства України (процедура нострифікації), та те, що проходження курсів іноземних мов не супроводжується присвоєнням кваліфікацій.

Не може бути перекладачем особа, яка не володіє українською мовою. Тому не допускається так званий подвійний переклад, наприклад з арабської на англійську, а потім з англійської на українську.

Тексти перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.

При засвідченні справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. Вчинення посвідчувальних написів здійснюються нотаріусом за формами відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (далі — Правила).

Чинні Правила передбачають такі форми щодо засвідчення справжності підпису перекладача та засвідчення вірності перекладу нотаріусом:

Володимир МАРЧЕНКО отримати повну версію статті