ГАННА ОЖЕГОВА,
юридичний радник науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ДІЇ ЗА КОРДОНОМ ТА ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
Розвиток міжнародних зв’язків є важливою умовою побудови в Україні правової, соціально орієнтованої держави. На сьогодні все більшого значення набувають правові аспекти врегулювання цивільно-правових і сімейно-правових відносин між громадянами різних країн. Оскільки останнім часом збільшилася кількість змішаних шлюбів між громадянами нашої країни та інших держав, розвиваються професійні та ділові зв’язки вітчизняних підприємств з іноземними фізичними та юридичними особами, все частіше виникає потреба в оформленні різного роду документів, у тому числі і нотаріальних, для подання до іноземних установ. Потреба в оформленні документів для дії за кордоном також виникає і в іноземців та осіб без громадянства, які постійно чи тимчасово мешкають в Україні.
Слід мати на увазі, що нотаріальне оформлення документів для дії за кордоном проводиться з урахуванням права тієї держави, до якої вони мають подаватися. Така вимога ґрунтується на ст. 98 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріуси застосовують норми іноземного права, приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України. Тобто існують дві умови оформлення документів:
по-перше, документи оформляються з урахуванням законодавства іноземної держави;
по-друге, законодавство іноземної держави не повинно суперечити законодавству України.
Коли нотаріус вчиняє нотаріальну дію, що стосується інтересів іноземних осіб, то він, насамперед, повинен упевнитись в наявності міжнародного договору про правову допомогу з його країною і що в цьому договорі немає інших правил вчинення нотаріальних дій, ніж ті, які передбачені українським законодавством. У разі розбіжностей застосовуються правила міжнародного договору (ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Нотаріуси під час посвідчення документів для дії за кордоном, розгляду справ з охорони та захисту прав суб’єктів цивільних відносин з іноземним елементом зобов’язані не лише знати норми міжнародного права, ратифіковані Україною, а й вміти правильно застосовувати норми іноземного права, оскільки від вирішення цих питань залежать реальний захист і охорона прав іноземних суб’єктів в Україні та її громадян. Отже, якщо колізійна норма міжнародного права, яку ратифікувала Україна, зобов’язує застосовувати норму іноземного права, то відмова від цього без законних підстав порушуватиме обов’язки, взяті Україною згідно з міжнародними угодами.
Звісно, що для успішного вирішення цих питань є, перш за все, взаємодія і координація зусиль відповідних компетентних установ, зокрема, Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України, а також фахівців із права — вчених, нотаріусів, консулів, адвокатів.
Перед оформленням документів для дії за кордоном нотаріусам необхідно встановити зміст норм іноземного права згідно з офіційним їхнім тлумаченням та практикою їхнього застосування у відповідній іноземній державі і впевнитися в тому, що ці норми не суперечать українському законодавству. Крім того, нотаріусу слід пам’ятати положення ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», де передбачено, що особи, які беруть участь у справі, самі мають право подавати документи, які підтверджують зміст норми права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти у встановленні змісту цих норм, і що з метою встановлення змісту норми права іноземної держави можна звертатися до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучати експертів. У разі якщо незважаючи на вжиті для цього заходи зміст норми права іноземної держави в розумні строки не встановлений, застосовується право України.
До проблеми правового регулювання порядку оформлення та видачі документів для дії за кордоном у незалежній Україні в різні роки підходили по-різному. Спочатку державні нотаріуси, які на той час мали виняткове право на нотаріальне оформлення документів для дії за кордоном, ще за звичкою шукали відповіді в такому документі, як Інструктивні вказівки Мін’юсту СРСР від 04.05.1984 «Щодо нотаріального оформлення від імені радянських громадян, підприємств, установ та організацій документів, призначених для дії за кордоном». З часом Міністерство юстиції розробляє і публікує в Збірнику «Міністерство юстиції роз’яснює» № 1 за 1998 рік Роз’яснення щодо нотаріального оформлення від імені громадян, підприємств, установ та організацій України документів, призначених для дії за кордоном, що, безперечно, позитивно вплинуло на роботу нотаріусів.
На сьогодні питання вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для дії за кордоном регламентуються ст. 9 Конституції України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, постановою Кабінету Міністрів України «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 18.01.2009 № 61, а також відповідними роз’ясненнями Міністерства юстиції України тощо.
Однак при оформленні документів для дії за кордоном, незважаючи на достатнє, на перший погляд, законодавче регулювання, допускаються деякі помилки та недоліки. Аналіз практики з питань застосування державними та приватними нотаріусами чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій щодо документів, призначених для використання на території інших держав, який здійснений Міністерством юстиції України, свідчить про такі найбільш типові помилки та недоліки:
• не дотримуються форми посвідчувальних написів, у тому числі при засвідченні справжності підпису на афідевіті з додатками, де не зазначаються у посвідчувальному написі додатки, які додані до афідевіту;
• документ оформлено без дотримання вимог ст. 15 Закону України «Про нотаріат»;
• на документі для дії за кордоном вчиняються службові відмітки, що не допускається;
• засвідчуються копії документів, викладених на двох і більше аркушах, що не були прошиті у спосіб, який унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності;
• не дотримується культура оформлення документа для дії за кордоном, наприклад, якість копії не дозволяє повністю прочитати текст документа та/або посвідчувального напису;
• український текст документа викладено на правій стороні аркуша, а його переклад — на лівій, в той час коли відповідно до вимог чинного законодавства має бути навпаки;
• засвідчення справжності підпису на заяві про відмову батьків від дитини, що є неправозгідною та суперечить моральним засадам суспільства;
• при засвідченні справжності підпису декількох осіб на одному документі проставляється один реєстровий номер, а не кількість реєстрових номерів, що відповідає кількості осіб, справжність підписів яких засвідчується;
• при засвідченні справжності підпису однієї і тієї самої особи на декількох однорідних документах проставляється один і той самий реєстровий номер на кожному з документів, коли кожному документу повинен бути присвоєний окремий реєстро­вий номер;
• при одночасному вчиненні нотаріальної дії з одночасним засвідченням справжності підпису перекладача та/або засвідченням вірності письмового перекладу документа проставляється один реєстровий номер, в той час як вчиняються дві нотаріальні дії, і кожній з них повинен бути присвоєний окремий реєстровий номер тощо.
Обов’язковим при вчиненні нотаріальних дій є виконання положень ст. 47 Закону України «Про нотаріат» щодо оформлення документів. Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх податкові номери — без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та реєстраційні номери облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, — із зазначенням дати їх народження.
Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
нотаріус, шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань при Міністерстві юстиції України
ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ — ЕКСПРЕС­АНАЛІЗ
1. Нотаріуса нарешті офіційно на рівні норм Податкового кодексу України визнано не податковим агентом, за виключенням тих випадків, коли він особисто виплачує дохід за цивільно-правовими дого-ворами або за трудовим договором виплачує заробітну плату.
2. Юридична особа з 01.01.2011 р. не є податковим агентом щодо виплат доходу нотаріусу в разі надання ним копії свідоцтва про взяття його на податковий облік як фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до пояснень, наданих в додатку до наказу ДПС від 22.12.2010 р. № 979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Держав-ної податкової адміністрації України» та розміщеного на сайті ДПА України прес-релізу від 12.01.2011 р. за матеріалами Управління реєстрації та обліку платників податків, Довідка про взяття на облік за ф. №4-ОПП визнається Свідоцтвом про реєстрацію в органі податкової служби на виконання вимог ст. 65 та ст. 178 Податкового кодексу України.
Прес-реліз ДПА України за матеріалами Управління реєстрації та обліку платників податків від 12 січня 2011 року (витяг)
Також Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим цим наказом, встановлено, що за зверненням приватного нотаріуса в органі державної податкової служби за основним місцем обліку приватному нотаріусу може бути замінена довідка про взяття на облік за ф. № 4-ОПП із зазначенням виду професійної діяльності «приватний нотаріус».
Зобов’язання отримувати нову довідку 4-ОПП немає, але за бажанням нотаріуса можливо це зро-бити.
3.
Стаття 178. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить не-залежну професійну діяльність
178.1. Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно із статтею 65 цього Кодексу.
178.2. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
178.3. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом i документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання свідоцтва особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
178.4. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік в органах державної податкової служби як самозайняті особи, є резидентами, і у річній податковій декларації поряд з дохо-дами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
<…>
А. Змінено вимоги до основного місця реєстрації нотаріальної діяльності, раніше вимагалося за офісом, а зараз — за місцем постійного проживання.
У випадку, коли місце постійного проживання нотаріуса не співпадає з місцем розташування його офісу, то згідно з вимогами Податкового кодексу України утворюється «основна» реєстрація за місцем постійного проживання і «неосновна» — за місцем розташування офісу.
Увага! Нотаріусам, які до 2011 року були зареєстровані за місцем розташування офісу, не потрібно «бігти» робити перереєстрацію за місцем постійного проживання, податкова це зробить «автоматич-но».
Прес-реліз ДПА України за матеріалами Управління реєстрації та обліку платників податків від 12 січня 2011 року (витяг)
Необхідність проведення таких процедур врахована у виданому відповідно до положень Податкового кодексу України наказі ДПА України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України та набирає чинності з моменту опублікування. Зазначеним наказом встановлено, що після на-брання ним чинності органами державної податкової служби проводиться зміна основного та неосновного місця обліку приватних нотаріусів без подання ними будь-яких заяв в уста-новленому порядку.

Наказ від 22.12.2010 р. № 979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової ад-міністрації України» (витяг)
3.2. Після набрання чинності цим наказом у зв’язку із змінами у законодавстві щодо визначення основного місця обліку приватних нотаріусів органами державної податкової служби проводиться зміна основного та неосновного місця обліку приватних нотаріусів без подання ними будь-яких заяв у порядку, встановленому розділом Х, з урахуванням положень підпункту 6.10.1 пункту 6.10 розділу VI та пункту 7.5 розділу VIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого пунктом 1 цього наказу.
Б. Варто звернути увагу, що приватний нотаріус має статус особи незалежної професійної діяльності за умови, що він не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більше як чотирьох фізичних осіб (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК).
Звичайно, що тут ідеться про обмеження щодо кількості найманих осіб на підставі трудового догово-ру, і це обмеження не стосується цивільно-правових договорів.
Податковий кодекс України в принципі не забороняє нотаріусу мати більше чотирьох найманих осіб, але в цьому випадку нотаріус не матиме статусу особи незалежної професійної діяльності і відповідно не матиме права на документально підтверджені витрати.
4. Остаточний розрахунок за звітний податковий рік здійснюється нотаріусом самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (п. 178.7 ст. 178 ПК).
За правилами Податкового кодексу України термін подання декларації збільшено до 1 травня, а за підсумками 2010 року цей термін продовжено до 3 травня 2011 року.
Визначення чистого оподаткованого доходу нотаріуса
Доходи – Витрати
= Чистий оподатковуваний дохід Х Ставка податку 15% (п. 167.1 ст. 167)  ПОДАТОК
Ставка податку (ст. 167)
Вид доходу Ставка
Заробітна плата (інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати і винагороди), які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з відносинами трудового найму. 15%
Доходи, отримані на умовах цивільно-правового договору 15%
Доходи від виграшу у державну та недержавну грошову лотерею 15%
Інші доходи 15%
Грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам) 15%
Інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інсти-туту спільного інвестування, відповідно до закону 5%
Доходи за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю 5%
Доходи за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходи, отримані плат-ником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів, у разі, якщо проспект емісії не передбачає вихід з фонду операцій з нерухомістю до закінчення строку, на який був створений такий фонд 5%
Доходи, які виплачуються фондом фінансування будівництва 5%
Доходи учасника фонду банківського управління 5%
Доходи у вигляді дивідендів 5%
Виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї) на користь резидентів або нерезидентів 30%
Заробітна плата шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди 10%
Заробітна плата працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50% і більше робочого часу на рік 10%
Заробітна плата працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, у вугільній промисловості — за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України 10%
Дохід платників податків, який у звітному податковому місяці перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного по-даткового періоду, суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за став-кою визначеною абз. 1 п. 167.1 ст. 167 17%
Звертає на себе увагу умова застосування ставки податку в розмірі 17%.
Якщо податкова буде об’єктивно її застосовувати, то з урахуванням того, що ми звітуємо тільки один раз на рік, і податкова декларація у нас річна (відповідно ми не маємо місячних доходів), то до нас ставка у 17% не підлягає застосуванню.
5. За підсумками 2010 року нотаріус, як і раніше, дорівняний до звичайної фізичної особи
і відповідно встановленого порядку перевірок не має.
За Податковим кодексом це питання зазнало змін, і тепер є можливість у податкової здійснювати перевірки, але питання порядку їх здійснення потребує додаткового вивчення.
Також потрібно відзначити, що перевірки можливі будуть тільки за підсумками 2011 року, і ця мож-ливість з’явиться виключно після отримання податкових декларацій за підсумками 2011 року в 2012 році.
6. Податківці вже зараз роблять спробу констатувати, що

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ
ПО ЗЕМЕЛЬНЫМ РЕСУРСАМ
ПИСЬМО
от 24.09.2009 г. № 14322/17/11-09

Государственным комитетом Украины по земельным ресурсам обработано Ваше письмо относительно разъяснения некоторых вопросов земельного законодательства, поступившее от Государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства, и по сути поставленных вопросов сообщается следующее.
Частью второй статьи 100 Земельного кодекса Украины установлено, что земельный сервитут может быть установлен договором между лицом, которое требует его установления, и собственником (владельцем) земельного участка.
В соответствии с частью первой статьи 84 Земельного кодекса Украины в государственной собственности находятся все земли Украины, кроме земель коммунальной и частной собственности.
С учетом того что разграничение земель государственной и коммунальной собственности не проведено, все земли, кроме земель переданных в частную собственность, считаются государственными.
Абзацем первым пункта 12 раздела X «Переходные положения» Земельного кодекса Украины установлено, что до разграничения земель государственной и коммунальной собственности полномочия относительно распоряжения землями (кроме земель, переданных в частную собственность, и земель, указанных в абзаце третьем данного пункта) в пределах населенных пунктов осуществляют соответствующие сельские, поселковые, городские советы, а за пределами населенных пунктов — соответствующие органы исполнительной власти.
То есть орган местного самоуправления — распорядитель земельного участка может выступать стороной договора земельного сервитута.
Согласно части второй статьи 100 Земельного кодекса Украины договор об установлении земельного сервитута подлежит государственной регистрации в порядке, установленном для государственной регистрации прав на недвижимое имущество.
Статьей 4 Закона Украины «О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений» (далее — Закон) определено, что обязательной государственной регистрации подлежат вещные права на недвижимое имущество, в частности право пользования (сервитут).
В соответствии с Законом регистрация вещных прав на недвижимое имущество осуществляется в составе Государственного реестра прав на недвижимое имущество и их ограничений (далее — Государственный реестр прав).
Согласно Закону администратором Государственного реестра прав является Центр ГЗК.
В соответствии с абзацем пятым пункта 4 «Заключительных положений» Закона на Кабинет Министров Украины возложена обязанность обеспечить в пределах своих полномочий принятие нормативно-правовых актов, необходимых для реализации данного Закона.
Непринятие до настоящего времени Верховной Радой Украины и Кабинетом Министров Украины нормативно-правовых актов, необходимых для реализации положений Закона, а именно Порядка ведения Государственного реестра прав и других, делает невозможным действие Закона в полном объеме, в том числе ведение Государственного реестра прав.
В соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 17 июля 2003 года № 1088 «О создании единой системы государственной регистрации земельных участков, недвижимого имущества и прав на них в составе государственного земельного кадастра» Центр ГЗК до создания Государственного реестра прав проводит регистрацию земельных участков и прав на них путем внесения записей о регистрации земельных участков и прав на них в базу данных государственного реестра земель.
Центр ГЗК осуществляет ведение государственного реестра земель в соответствии с Временным порядком ведения государственного реестра земель (далее — Временный порядок), утвержденным приказом Госкомзема Украины от 02.07.2003 г. № 174 и зарегистрированным Минюстом 25.11.2003 г. за № 641/762, которым не предусмотрены процедуры регистрации права пользования чужим земельным участком (сервитут).
Вместе с тем согласно Временному порядку в автоматизированной системе государственного земельного кадастра (далее — АС ГЗК) должны содержаться, в частности, сведения о правовом режиме земель. В Поземельную книгу и столбцы 39–48 таблицы 5 «Сведения об имеющихся ограничениях (обременениях) прав на земельный участок, земельные сервитуты, договоры аренды (субаренды) земли» в регистрационную карточку земельного участка, которая является составляющей Поземельной книги, вносятся соответствующие данные.
Таким образом, в Поземельную книгу (регистрационную карточку земельного участка) и АС ГЗК вносятся сведения об имеющихся сервитутах земельного участка.
После внесения информации об имеющихся сервитутах земельного участка в Поземельную книгу (регистрационную карточку земельного участка) и АС ГЗК соответствующее структурное обособленное подразделение Центра ГЗК по заявке заинтересованного лица может выдать справку в установленном законодательством порядке.

Заместитель Председателя В. Кулинич

ОЛЕГ ПОПОВЧЕНКО,
кандидат юридичних наук, доцент, адвокат
«ПЕРЛИ» КПК УКРАЇНИ ДЛЯ НОТАРІУСА
Вже понад півтора року діє новий Кри­мі­нальний процесуальний кодекс України (далі — КПК України). Нотаріуси мають можливість користуватись реалізацією тих прав, які він надає і які були відсутні у старому КПК України.
Частина 1 ст. 65 КПК України містить визначення терміна «свідок»: «Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань». Таким чином, з того моменту, як особа отримала виклик на допит у якості свідка, особа стає свідком. Навіть у тій ситуації, коли вона нічого не чула, нічого не бачила та нічого не знає.
Пункт 3 ч. 2 ст. 65 КПК України зазначає, що нотаріус не може бути допитаний як свідок — про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. На жаль, згадане положення закону стосується виключно нотаріуса, а не особи, яка вчиняла нотаріальні дії. Таким чином, обмеження щодо неможливості допиту нотаріуса законодавець не поширив на значне коло осіб, які відповідно до закону також мають право на вчинення нотаріальних дій. Крім того, згадане положення закону не поширюється на нотаріусів, які припинили нотаріальну діяльність.
Заборона на допит нотаріуса як свідка не є абсолютною. Частина 3 ст. 65 КПК України передбачає, за наявності яких умов допит нотаріуса є можливим. Такий допит можливий у разі, якщо особа, яка довірила нотаріусу певні відомості, звільнила його від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.
Попередній КПК не містив положення про те, що звільнення нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю повинно здійснюватись саме письмово та за підписом особи, яка цю таємницю довірила. Таким чином, особа, яка планує допитати нотаріуса у якості свідка (слідчий, прокурор чи працівник оперативного підрозділу за дорученням слідчого), зобов’язана роз’яснити йому положення ст. 65 КПК України.
Зазвичай положення ст. 65 КПК України віддруковано у бланку протоколу допиту (як правило, дрібним шрифтом), і під згаданим текстом свідку перед допитом пропонують розписатись.
Крім цієї норми КПК, особа, яка проводить допит, повинна роз’яснити положення ст. 66 КПК України (права та обов’язки свідка) та положення ст. 63 Конституції України (особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів). Виходячи з положень КПК України, у разі допиту нотаріуса як свідка у зв’язку з посвідченням багатостороннього правочину положення ч. 3 ст. 65 КПК поширюється на кожну сторону. Таким чином, якщо хоч одна зі сторін правочину (навіть з об’єктивних причин: проживання за кордоном, смерть) не звільнила письмово нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю з зазначенням обсягу інформації, яку нотаріус має право повідомити, та власноручно не підписала згаданий документ, то нотаріус не може давати показань у якості свідка. Безперечно, кожному нотаріусу, який допитується як свідок, хотілося б пересвідчитись, що особа, яка звільнила його від обов’язку по збереженню нотаріальної таємниці, здійснила подібне звільнення у присутності нотаріуса, та і залишити собі хоча б копію згаданого «звільнення». Але, на жаль, КПК подібного не передбачає. На сьогодні часто трапляється так, що слідчий, «роз’яснивши» під підпис нотаріуса ст. 65 КПК України, не демонструє нотаріусу документ, яким його звільнили від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю.
У цьому випадку нотаріусу варто продиктувати слідчому таку фразу: «Не можу давати свідчення у зв’язку з недотриманням слідчим положень ч. 3 ст. 65 КПК України».
Скоріше за все, подібну фразу слідчий не захоче занести до протоколу і порекомендує нотаріусу не давати свідчень на підставі ст. 63 Конституції України. Але тоді приховується факт того, що слідчий не дотримав положень ч. 3 ст. 65 КПК України, а крім того, штучно створюється враження, що нотаріусу, прикриваючись ст. 63 Конституції України, є що приховувати. Якщо слідчий не внесе бажану фразу до протоколу, то викладіть її власноручно (подібне право передбачене п. 7 ч. 1 ст. 66 КПК України).
Також буває, що слідчий демонструє нотаріусу папір, де міститься заява на ім’я слідчого, у якій особа звільняє нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю із зазначенням обсягу цієї таємниці, а також підпис особи, яка виклала заяву. Подібна заява може викликати сумнів у нотаріуса, оскільки незрозуміло, чи викладена вона добровільно, чи підписана вона саме тією особою, яка звільнила нотаріуса від обов’язку по збереженню нотаріальної таємниці тощо. Вважаю, що у подібній ситуації, незважаючи на певні сумніви, у зв’язку з формальним дотриманням ч. 3 ст. 65 КПК України нотаріус повинен давати свідчення. Але свідчення мають починатися з фрази: «Оскільки слідчим мені було продемонстровано заяву від імені громадянина …, яка звільняє мене як нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю з зазначенням обсягу інформації (бажано деталізувати: дата, реєстровий номер тощо), а також містить власноручний підпис згаданого громадянина, даю такі свідчення…».
Якщо, ознайомившись з протоколом допиту перед його підписанням, ви не побачили згаданої фрази, то необхідно власноручно зазначити, що свідчення ви давали у зв’язку з тим, що перед початком допиту слідчий особисто ознайомив вас із заявою громадянина …, яка містила у собі інформацію про звільнення вас як нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю з зазначенням обсягу інформації (бажано деталізувати: дата, реєстровий номер тощо), а також містила власноручний підпис згаданого громадянина.
Але оптимальним варіантом при допиті нотаріуса, на мій погляд, є реалізація нотаріусом права при проведенні допиту скористатись правовою допомогою адвоката, як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України.
Фактом психологічного впливу на свідка може бути погроза слідчого здійснити його примусовий привід. Частина 1 ст. 140 КПК України містить визначення терміна «привід»: «Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час». За старим КПК привід свідка міг бути здійснений на підставі постанови слідчого чи прокурора. Порядок здійснення приводу регламентувався не законом, а відомчим нормативним актом. Чинний КПК передбачає, що привід здійснюється виключно на підставі судової ухвали. У ч. 3 ст. 140 КПК України зазначено, що «привід свідка не може бути застосований до осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки». Саме до таких осіб відноситься нотаріус. Таким чином, аналізуючи у сукупності положення статей 65 та 140 КПК України, можна дійти висновку, що стосовно нотаріуса ухвала про примусовий привід для допиту нотаріуса у якості свідка не повинна виноситись.
При дії старого КПК часто траплялися випадки, коли у приміщенні, де знаходилось робоче місце нотаріуса, на підставі постанови слідчого проводилась виїмка. Чинний КПК замість проведення виїмки ввів поняття «тимчасовий доступ до речей і документів».
Згідно зі ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Пункт 3 ч. 1 ст. 162 КПК України передбачає, що до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій. У зв’язку з цим відповідно до частин 6 та 7 ст. 163 КПК України ухвала про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, постановляється, якщо сторона кримінального провадження доведе можливість використання як доказів відомостей, які містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою відповідних речей і документів. Також слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів. Досить позитивним моментом є те, що відповідно до ст. 164 КПК України строк дії ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів не може перевищувати одного місяця з дня її постановлення. У разі якщо у згаданий термін доступ до речей та документів не відбувся, то сторона кримінального провадження змушена повторно звертатись до слідчого судді чи суду для отримання нової ухвали.
Вважаю, що нотаріус повинен мати уявлення про подібні «перли» новітнього КПК та у разі необхідності їх застосовувати.

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ
МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855
в АТ «РЕГІОН­БАНК» у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714­27­90, (057) 714­27­89, 067 572 16 15
«19» червня 2014 р. № 21
Міністру юстиції України Петренку П.Д.
Шановний Павле Дмитровичу!
Нотаріальна спільнота змушена звернутися до Вас з проханням сприяти розвитку нотаріату та зменшити навантаження на нотаріусів як в матеріальному плані, так і в часі, необхідному для вчинення нотаріальних дій (що дало б можливість приділяти більше уваги прийому осіб, котрі звертаються до нотаріуса), або навіть зменшити плату за їх вчинення.
Зокрема, питання полягає в тому, що дорученням Міністерства юстиції, за підписом Лукаш О.Л., нотаріусів зобов’язали подавати до Головних управлінь юстиції в областях річний звіт, затверджений 08.06.2011 наказом Міністерства юстиції № 1529/5, кожні півроку, що суперечить як зазначеному наказу, так і ст. 14 Закону України «Про нотаріат», на виконання якої виданий наказ Міністерством юстиції та згідно з якою державні нотаріальні контори подають встановлену статистичну і бухгалтерську звітність, приватні нотаріуси — статистичну звітність.
Статистичний звіт про роботу державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів подається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі до Міністерства юстиції України.
Доручення Міністерства юстиції щодо подання звітності за півріччя, а не за рік, як передбачено нормативно­правовим актом, — зайве свідчення керування в ручному режимі, без видання належного нормативного акта та погодження його з Держкомстатом.
Крім того, Інформаційним центром міністерства юстиції України було реалізовано можливість подачі зазначеного звіту в електронному вигляді, але з невідомих причин майже півроку ця функція не діє, і нотаріуси вимушені зайвий раз приїжджати до головних управлінь юстиції для здачі цього звіту особисто. Це питання дуже актуальне, особливо для віддалених від обласних центрів районів (на відстані 200 кілометрів і більше). Оскільки здача звітності провадиться нотаріусами особисто в короткі терміни, то сам процес займає майже 14 годин, з урахуванням часу на проїзд та черги в головних управліннях юстиції областей.
Також велике навантаження по обробці цих звітів лягає на працівників відділів нотаріату та відбирає чимало часу, який вони могли б використати для вирішення актуальних та проблемних питань, що безпосередньо стосуються нотаріальної діяльності по суті, замість формальної паперової тяганини, яка до того ж ніяк не допомагає у вирішенні конкретних питань, які щодня підкидає нам життя.
З огляду на те, що вирішення цього питання не потребує жодної копійки з державного бюджету, звільнить чимало робочого часу працівників бюджетної сфери та поліпшить доступ до нотаріальних дій, просимо відкликати доручення МЮ про подання піврічної звітності нотаріусів, зобов’язати Інформаційний центр Міністерства юстиції вжити заходів щодо належного функціонування електронної звітності нотаріусів, зобов’язати обласні управління юстиції довести до відома нотаріусів інформацію про подання звітності в електронному вигляді, що сприятиме оперативному поданню річної звітності без особистої участі у цьому процесі нотаріусів та спростить її обробку в управліннях юстиції областей.
З повагою
Президент Громадської організації
«Асоціація нотаріусів міста Харкова
та Харківської області» Марченко В.М.

Про відхилення касаційної скарги комунального підприємства хххх міської ради «ХХХХтепломережа» і залишення без змін рішення ХХХХ міськрайонного суду Київської області від 02.12.2010 року про визнання за позивачкою (приватним нотаріусом) права на оплату за споживання теплової енергії в приміщенні № Х по вул. Хххх в місті Хххх за тарифами, встановленими для фізичних осіб, відповідно до додатка № 1 до рішення Виконавчого комітету хххх міської ради № ХХ від 24.02.2009 року, починаючи з 01.10.2009 року по 30 листопада 2010 року, та ухвали апеляційного суду Київської області від 20.04.2011 року.

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Кафідової О. В., Попович О. В., Іваненко Ю. Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПІБ до Комунального підприємства ххххх міської ради «ХХХХтепломережа» про визнання права на оплату послуг за тарифами, встановленими для фізичних осіб, та зобов’язання здійснити перерахунок оплати за теплопостачання, за касаційною скаргою Комунального підприємства хххххх міської ради «ХХХХтепломережа» на рішення ХХХХ міськрайонного суду Київської області від 02.12.2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20.04.2011 року, —
ВСТАНОВИЛА:

1. Що таке застава?

Відповідь

Застава — це спосіб забезпечення зобов’язання, відповідно до якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

2. Що таке іпотека?

Відповідь

Іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

3. Чим відрізняється застава від іпотеки?

Відповідь

Іпотека є різновидом застави. У зас­таву може передаватися будь-яке майно, у тому числі нерухоме, тоді як в іпотеку передається виключно нерухоме майно за умови, що воно залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

4. Що може бути предметом договору застави?

Відповідь

Предметом застави можуть бути:

майно;

майнові права;

майно, яке стане власністю заставо­давця після укладення договору застави, у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором;

товари в обороті або в переробці можуть бути предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації.

5. Що може бути предметом іпотечного договору?

Відповідь

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна з усіма їх приналежностями за таких умов:

нерухоме майно належить іпотеко­давцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено Законом України «Про іпотеку».

Предметом іпотеки також можуть бути:

об’єкт незавершеного будівництва;

майнові права на об’єкт незавершеного будівництва;

інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому;

частина об’єкта нерухомого майна після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості;

право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об’єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном відповідно до Закону України «Про іпотеку» вважається нерухомим майном.

Що стосується останнього наведеного предмета іпотеки, то цей вид іпотеки активно застосовується в країнах з розвинутою економікою. Є перспективи застосування іпотеки права оренди чи користування нерухомим майном і в Україні — проте сьогодні певні формальні перепони не дозволяють застосувати цей вид іпотеки через можливі негативні наслідки для іпотекодержателя (невизначеність з процедурою реє­страції такої іпотеки, а також невизначеність процедури звернення стягнення на предмет іпотеки).

1. Протокол загальних зборів учасників ТОВ, на якому нотаріус засвідчує справжність підпису, викладається:

Відповіді

А. На бланку нотаріального документа

Б. На білому аркуші

В. На бланку інформаційних систем, бо все одно лежать без діла

Правильна відповідь: Б.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає вичерпний перелік документів, для яких використовуються нотаріальні бланки документів (глава 9 розділу І):

1. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

2. Де зазначається серія та номер використаного бланка на примірнику нотаріуса?

Відповіді

А. Не зазначається

Б. Одразу під посвідчувальним написом

В. У правому нижньому куті аркуша після посвідчувального напису

Правильна відповідь: В.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (глава 9 розділу І):

2. У разі якщо документ викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів, на примірнику документа, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після посвідчувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків нотаріальних документів.

МАРИНА ЗЄНІКОВА,
приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу
ВІДПУСТКА ПОМІЧНИКА НОТАРІУСА У ЗВ’ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ ТА ПОЛОГАМИ
Стаття 45 Конституції України закріплює положення, відповідно до якого кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.
Умови, порядок і тривалість надання працівникам відпусток визначаються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Стаття 4 Закону України «Про відпустки» передбачає такий вид відпусток, як соціальні. До них і відноситься відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про відпустки» на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:
• до пологів — 70 календарних днів;
• після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Вона надається повністю, незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
Але відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується саме листком непрацездатності. Відповідно до підпункту 1.3.1 та п. 6.1 зазначеної Інструкції листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 — після).

ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Академії нотаріату України
ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ. ПІДСУМКИ 2012 РОКУ
Уже стало традиційним, що наприкінці року редакція журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» підбиває підсумки та надає рекомендації з порядку застосування податкового законодавства нотаріусами України.
Звертаємо Вашу увагу, що цей матеріал не є офіційною думкою і передбачає додатковий самостійний аналіз та прийняття особистого рішення в кожному конкретному випадку.
Коли нотаріус подає декларацію? Правила оподаткування доходів, отриманих нотаріусами від нотаріальної діяльності, з 1 січня 2011 року регламентує ст. 178 Податкового кодексу Украї­ни від 02.12.2010 № 2755-VI (далі — ПК).
У порівнянні з минулим роком у звітуванні щодо податку на доходи, отримані від здійснення нотаріальної діяльності, змін не відбулося. Тому, як і в минулому році, згідно з п. 178.4 ПК нотаріуси подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV ПК у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Порядок подання річної декларації передбачено ст. 179 ПК, а граничний строк для подання — пп. 49.18. ПК.
Для зручності правила складання та подання декларації про доходи нотаріуса наведемо в табл. 1 на с. 167.