ОКСАНА КРИВОРУЧКО,
приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області
ЗДІЙСНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ У НЕПЛАТЕЖІ ТА СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ВЕКСЕЛЯМИ, ОПРОТЕСТОВАНИМИ НОТАРІУСАМИ В УСТАНОВЛЕНОМУ ЗАКОНОМ ПОРЯДКУ
У цій статті мені хотілося б, перш за все, висвітлити практичну сторону питання протесту векселів та стягнення за ним заборгованості, але для цього необхідно згадати значення поняття «вексель» та різновиди векселів. На сьогоднішній день ця нотаріальна дія не є поширеною.
Засади здійснення оплати за векселем урегульовано Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III і Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Конвенцією, підписаною у Женеві 07.06.1930. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» платіж за векселем здійснюється на території України лише у безготівковій формі. Загальні правила і стандарти таких розрахунків урегульовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Оскільки розрахунки за векселем можуть здійснюватися в іноземній валюті, то зазначене питання урегульовується також валютним законодавством, зокрема Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Вексель — це цінний папір, який представляє собою безумовне письмове боргове зобов’язання векселедавця, що надає векселедержателю безспірне право після перебігу строку виконання зобов’язання вимагати від векселедавця або акцептанта (особи, яка зобов’язується сплатити за векселем) сплати грошової суми, що вказана у векселі.
Векселі можуть бути простими та переказними.
Простий вексель — це письмове безумовне зобов’язання векселедавця сплатити відповідну грошову суму пред’явнику векселя чи особі, яка вказана у векселі, або тому, кого вона вкаже, а також законному пред’явнику після збігу встановленого терміну або за вимогою. В обігу простого векселя беруть участь дві особи — векселедавець (він же і платник) і векселедержатель.
Переказний вексель — це письмова вимога векселедавця до платника сплатити відповідну грошову суму пред’явнику векселя або особі, яка вказана у векселі, чи тому, кого вона вкаже, після збігу встановленого терміну або за вимогою. В обігу переказного векселя беруть участь векселедавець (трасант), платник (трасат) і векселедержатель (ремітент). Переказний вексель оформляє більш складні правовідносини.
Основна відмінність простого векселя від переказного в тому, що в простому векселі платником є векселедавець, а в переказному — особа, яка шляхом акцепту приймає на себе зобов’язання сплатити переказний вексель у встановлений строк.
Вексельне зобов’язання є безумовним, тобто не обумовленим ніякими обставинами. Включення у вексель будь-якої умови, що ставить під сумнів абстрактність і безумовність векселя, тягне за собою його недійсність.
Протест векселя — це офіційно посвідчена вимога платежу і його неодержання. Протест векселя — це нотаріальна дія, яка офіційно підтверджує факти, з якими пов’язано виникнення певних правових наслідків. Така дія оформляється актом протесту.
Актом протесту може бути оформлено відмову платника від оплати векселя — протест векселя про несплату; відмову платника від акцепту — протест векселя про неакцепт; відмову акцептанта проставити дату акцепта — протест векселя про недатування акцепту.
Хочу зупинитися саме на протесті векселя про несплату, оскільки частіш за все зустрічається саме цей різновид протесту векселів (він вчиняється як щодо простого, так і щодо переказного векселя). Протест векселя про неакцепт і протест векселя про недатування акцепту можливі лише стосовно переказного векселя.
Умовами вчинення протестів векселів є перевірка реквізитів, визначення суб’єктів, строків.
1. Перевірка реквізитів. Насамперед нотаріусові потрібно з’ясувати, чи є поданий документ векселем, тобто визначити зовнішні ознаки, що відрізняють його від усіх цінних паперів і документів.
Простий вексель має такі реквізити:
назву «простий вексель», яка включена в текст документа і написана тією мовою, якою цей документ викладений;
безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка має платити (трасата);
строк платежу;
місце, в якому має здійснюватись платіж;
найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж;
дату і місце складання простого векселя;
підпис особи, яка видає вексель (векселедавця) — вексель підписується керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена) або уповноваженою особою (обов’язковим є зазначення посади того, хто підписав, прізвища та ініціалів, а також проставлення печатки підприємства).
Переказний вексель має такі обов’язкові реквізити:
назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і написана тією мовою, якою цей документ викладений;
безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;
найменування особи, яка повинна платити (трасата);
строк платежу;
місце, в якому має здійснюватись платіж;
найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж;
дату і місце видачі векселя;
підпис особи, яка видає вексель (трасанта).
Додання до векселя умов, що ставлять під сумнів його абстрактність і безумовність, вимагає визнання його недійсним.
Також слід мати на увазі, якщо нотаріусу пред’явлено документ, у якому відсутні будь-які з названих вище або обов’язкові для простого та переказного векселів реквізити, то вказані векселі не мають сили, крім випадків, що чітко визначені законодавством.
2. Визначення суб’єктів. Наступною умовою вчинення протесту векселів є встановлення суб’єктів вексельного обігу. Це необхідно для того, щоб визначитися, хто має право звернутися до нотаріуса за опротестуванням векселя, який саме протест має право вчинити нотаріус і проти кого конкретний вексель протестується.

Сучасний стан розвитку українського суспільства, випробування, яким піддається і людина, і спільнота, соціально-економічна, політична та військова нестабільність впливають на всі чинники суспільного життя, не оминаючи і право. Не випадково у зв’язку із впливом на наше професійне і буденне життя ми маємо переглянути наші погляди на місце і значення у суспільному прогресі права як важливого соціального регулятора, функції і механізми дії приватноправового інструментарію, а також на роль юридичної науки і цивілістики зокрема у цих складних процесах^[1]. Сподіваємося, що з цієї непростої ситуації, яка склалася, і держава, і суспільство, і право, не виключаючи і цивільне право, вийдуть вже іншими.

Ситуація військово-політичної нестабільності у зв’язку із анексією АРК та м. Севастополя, військовими діями на території Луганської та Донецької областей вкрай негативно позначається на цивільно-правових відносинах і майновому обороті в цілому, які саме і вимагають стабільності та визначеності. При цьому зазнає далеко не позитивного впливу така важлива складова цивільно-правового регулювання, як спадкові відносини. Стосовно проблем спадкування на території анексованої АРК та м. Севастополя в умовах конфлікту української та російської юрисдикцій ми вже неодноразово зазначали^[2]. Окремі поставлені проблеми вже знайшли принаймні бачення (хоча слід очікувати не тільки постановки проблеми законодавцем, але й її вирішення) з боку суб’єктів законодавчої діяльності нашої держави.

Правові питання різної галузевої належності, що породжені анексією АРК та м. Севастополя, є досить складними. РФ як держава, що здійснила анексію, у більшості випадків їх бачити не хоче, в дусі офіційної позиції російського уряду формує свої позиції і юридична думка. Однак при цьому не можемо не відмітити і такої важливої тенденції, як поява навіть у цих складних умовах «плюралізму» серед відомих російських науковців серйозно аргументованої тези про несумісність анексії частини України іншою державою і принципу верховенства права. Так, професор О. Лук’янова зауважує, що «присоединение Крыма к России является классическим примером нарушения принципа верховенства права путем интерпретации смыслов и манипуляции процедурами» ^[3]. Безумовно, визнання цього факту порушення — лише початок шляху до вирішення проблеми, але крок у цьому напрямку дуже важливий.

Спадкові відносини зазнали негативного впливу з боку військово-політичних реалій перш за все в аспекті породження проблем і перешкод у здійсненні і захисті спадкових прав, оформленні спадкового правонаступництва на частині території України, що не контролюється державною владою України. Можна сказати, що на цих територіях приватноправова юрисдикція України, включаючи судову, нотаріальну, виконавчу, практично відсутня. І це породило широке коло питань, які потребують вирішення. На це були спрямовані певні законодавчі акти, прийняті останнім часом.

У зв’язку з територіальними змінами примусового характеру у складі України виникли окремі території, які не контролюються повною мірою державною владою України.

Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування. При цьому конкретний перелік районів, міст, селищ та сіл Донецької та Луганської областей, на які поширюється дія зазначеної постанови Верховної Ради України, не визначено. Не містить такого переліку і Закон України від 16.09.2014 № 1680-VII «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», на який посилається законодавець у постанові Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII. Вказані питання сьогодні регулюються лише підзаконними нормативно-правовими актами, здебільшого відомчого характеру.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Цією ж постановою передбачено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки. Наразі такий перелік не затверджено. При цьому звертаємо увагу, що правомірність прийняття зазначеної постанови вже була і залишається предметом судового розгляду за позовами осіб, права яких були обмежені внаслідок її прийняття. Група мешканців звернулася до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинною та скасування зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 07.11. 2014 № 595 та з іншими вимогами. Судом вимоги задоволено частково, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11. 2014 № 595, в іншій частині позовних вимог відмовлено^[4]. Цим пунктом передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02. 2015 по справі № 826/18826/14, очевидно, буде предметом апеляційного та касаційного перегляду. Однак спірність норм, включених до її змісту, не викликає сумнівів. Слід враховувати і відповідну практику Європейського Суду з прав людини, на яку міститься посилання у постанові суду.

Про визнання незаконними та нечинними норм, викладених у абзаці 9 пункту 3 щодо обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації та у пунктах 11 і 12 «Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року від № 36/5 (зі змінами та доповненнями).

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16:22
25 грудня 2009 року № 2а-10926/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Кочана В. М. та Костенка Д. А., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання частково незаконним та нечинним наказу
У судовому засіданні 25 грудня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 (надалі – також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі – також «Відповідач») про визнання незаконними та нечинними норм, викладених у абзаці 9 пункту 3 щодо обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації та у пунктах 11 і 12 «Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за № 36/5 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов’язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
1 жовтня 2009 року представником Відповідача надано доказ на підтвердження публікації оголошення про оскарження наказу Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за № 36/5 «Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням» в оскаржуваних частинах.
Позовні вимоги мотивовані тим, що абзац 9 пункту 3 та пункти 11, 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 червня 1998 року за № 36/5 (зі змінами та доповненнями), є незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про нотаріат», тим самим порушують права Позивача, як приватного нотаріуса.
Позивачем в судовому засіданні було зазначено про те, що, встановлюючи вимоги до робочого місця нотаріуса, Міністерство юстиції України не має право виходити за межі умов, встановлених статтею 25 Закону України «Про нотаріат».
В судовому засіданні Позивач зазначив, що нормою статті 29-1 Закону України «Про нотаріат», встановлено вичерпний перелік підстав зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, до якого не входить невідповідність приміщення вимогам оскаржуваного Положення, а тому положення пунктів 11, 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням є незаконними, та такими, що підлягають визнанню нечинними.
На думку Позивача, встановивши не передбачені законами України підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, Відповідачем незаконно обмежено право громадян на вибір роду занять; незаконно обмежено право приватних нотаріусів заробляти собі на життя; а також здійснено незаконне втручання у державне регулювання організації і діяльності нотаріату.

ЮРІЙ МИЦА,
кандидат юридичних наук, заступник директора з економіко-правових питань ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера», м. Харків
ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
У сучасній цивілістичній доктрині доволі дискусійним є саме поняття «управління»: спірними є його зміст, галузева належність пов’язаних з ним юридичних конструкцій, форми прояву в цивілістичному вимірі тощо. Зазначена концептуальна невизначеність навіть на рівні абстрактної категорії, звичайно, негативно відбивається на вирішенні конкретних теоретичних і практичних питань, пов’язаних із застосуванням цивільно-правової конструкції управління, і насам­перед — конструкції управління майном, яка, на відміну від конструкції управління юридичною особою, на поточний момент недостатньо висвітлена у вітчизняній літературі.
Договір управління майном, як він визначений у ст. 1029 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), є лише однією із можливих підстав виникнення правовідносин з управління майном. У літературі слушно наголошується, що вказані правовідносини можуть виникати з різних підстав, а останні можуть як складатися з одного юридичного факту (наприклад, договору управління майном), так і становити юридичний склад (наприклад, акт органу опіки та піклування або рішення суду та договір управління майном). Але в будь-якому випадку до правовідносин з управління майном слід застосовувати загальні засади такого управління, визначені главою 70 ЦК України .
Наведений вище висновок є доволі категоричним, але слід зазначити, що практика вищих судових інстанцій України останніми роками поступово проявляє певну тенденцію до його схвалення та прийняття як керівного в своїй діяльності. Так, в практиці Верховного Суду України послідовно визнається, що договір про участь у фонді фінансування будівництва за своєю правовою природою є особливим різновидом договору управління майном (грошовими коштами), яке має здійснюватися відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» . Як договір управління майном (грошовими коштами) кваліфікується в судовій практиці також і договір купівлі-продажу (оплатного відступлення) майнових прав на об’єкт (частину об’єкта) нерухомості, що будується . Так само відповідно до правил про управління майном, визначених у главі 70 ЦК України, має здійснюватися й управління майном, переданим в іпотеку, якщо відповідно до законодавства про іпотеку суд встановить таке управління. При цьому умови управління визначаються не договором, а судовим рішенням . Нарешті, в судовій практиці навіть простежується позиція щодо допустимості поширення норм, що містяться в главі 70 ЦК України, на правовідносини з управління державним майном . Щоправда, в цьому аспекті наявні й діаметрально протилежні позиції .
Сформовано в практиці судів України й деякі обмежувальні підходи, які слід враховувати під час укладання та виконання договорів управління майном (в тому числі й на стадії вибору моделі договірних відносин). Так, згідно з

ЛЮДМИЛА САДИХОВА,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, член Методичної ради з питань нотаріату при Головному управлінні юстиції у місті Києві
СПАДЩИНА: ОКРЕМІ ПИТАННЯ
1. Який порядок дій нотаріуса у разі оформлення спадкових прав за наявності кредиторів щодо майна спадкодавця?
Як приклад: помирає спадкодавець, що був майновим поручителем (авто). Кредитор — банк. Спадкоємці — дружина і малолітня дитина. Які вимоги до форми претензії банку?
Порядок та строки пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців передбачено ст. 1281 ЦК України. Ці строки є обмежувальними (присічними, преклюзивними). Їх пропуск припиняє відповідні права кредиторів. Ці строки не призупиняються, не перериваються і не поновлюються. Строк для пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців встановлено тривалістю шість місяців. Цей строк обчислюється з дня, коли кредитор дізнався чи міг дізнатися про відкриття спадщини. Шестимісячний строк обчислюється із зазначеного дня, навіть якщо строк пред’явлення кредитором вимоги до спадкодавця ще не настав. На спадкоємців покладається обов’язок повідомити кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця. Невиконання спадкоємцями цього обов’язку може дати кредиторам підстави для твердження про те, що вони не знали про відкриття спадщини. Поряд із шестимісячним строком для пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців, який (строк) відраховується від дня, коли кожний із кредиторів дізнався про відкриття спадщини, встановлено граничний строк для пред’явлення таких вимог. Він становить один рік і обчислюється з дня настання строку вимоги. Цей строк застосовується тоді, коли кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини.
На мою думку, нотаріусам доречно роз’ясняти спадкоємцям при прийнятті спадщини поряд з іншими нормами ЦК України, що стосуються спадкування, і зміст статей 1281, 1282 ЦК України, про що зазначати в тексті заяви про прийняття спадщини.
Згідно з п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Інструкція) нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявленій у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Відповідно вимог п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства (далі — Правила) претензії кредиторів підлягають реєстрації у журналі реєстрації вхідних документів, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур’єром до дня вчинення нотаріальної дії.
Потім претензія кредитора відповідно п. 231 Інструкції реєструється нотаріусом у книзі обліку спадкових справ.
У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття спадщини; заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від прийняття спадщини, заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім’я померлого.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби — вимагає цю справу для подальшого провадження.
Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку і формуються у спадкові справи.
Ні нормами Закону України «Про нотаріат», ні Інструкцією не передбачено спеціального порядку доведення до спадкоємців змісту претензії кредиторів. За аналогією до змісту інших пунктів Інструкції повідомлення про претензію, що надійшла, надсилається поштою спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцю заповіту, а спадкоємці або виконавець заповіту, які прибули до нотаріуса, повідомляються ним усно, про що робиться відмітка на претензії кредитора, така відмітка підписується спадкоємцями або виконавцем заповіту.

ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Академії нотаріату України
ОСТАННІ НОВОВВЕДННЯ ЩОДО ЄДИНОГО ВНЕСКУ— ЗМІНИ У ФОРМІ ЗВІТІВ, СТРОКАХ ЇХ ПОДАННЯ ТА СПЛАТИ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
ОСТАННІ НОВОВВЕДЕННЯ
Сьогодні справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) регламентують такі основні нормативно-правові акти:
• Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464);
• Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.2010 № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5) — визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування і сплати фінансових санкцій органами ПФУ, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів;
• Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2 (далі — Порядок № 22-2) — встановлює порядок, строки подання звітності щодо єдиного внеску та їх форму.
Останнім часом відбулися зміни у справлянні єдиного внеску, зокрема, зміни, які стосуються безпосередньо нотаріусів.
По-перше, змінено строки сплати єдиного внеску для нотаріуса з доходів від нотаріальної діяльності. Так, у жовтні 2012 року Законом України «Про внесення змін до статті 9 і 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 18.09.2012 № 5292-VI з 13.10.2013 внесено зміни до ст. 9 Закону № 2464. Зміни передбачають, що нотаріуси зі своєї діяльності мають сплатити єдиний внесок один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним календарним роком (абз. 4 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). Тобто останнім днем сплати єдиного внеску за 2012 рік є 30 квітня 2013 року.
На виконання цих змін нещодавно ПФУ видав постанову правління «Про внесення змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 19.12.2012 № 25-1 зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.01.2013 за № 96/22628 (далі — постанова № 25-1), яка внесла зміни до профільної Інструкції № 21-5.
Так, новий строк сплати єдиного внеску для нотаріусів за підсумками року (до 1 травня наступного року) зафіксовано у п.п. 4.5.2 Інст­рукції № 21-5.
Крім цього, новим п. 4.10 Інструкції № 21-5 передбачена можливість подовження строку сплати єдиного внеску на перший робочий день у випадку, коли останній день сплати єдиного внеску припадає на вихідний, святковий чи неробочий день.
По-друге, змінено строки подання щорічного звіту за формою № Д5,

НАТАЛІЯ КАРНАРУК,
кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ ЖИТЛА З ВИКУПОМ
Законом України від 25.12.2008 № 800VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі — Закон) запроваджено новий вид цивільних правовідносин, які визначені як правовідносини підприємства-орендодавця та фізичної особи — орендаря, що виникають на підставі укладеного ними договору оренди житла з викупом та регулюються Цивільним кодексом України (далі — ЦК України) і цим Законом. На виконання цього Закону та відповідно до ст. 5 цього Закону Кабінетом Міністрів був затвер¬джений Порядок оренди житла викупом, розроблений Мінрегіонбудом (далі — Порядок оренди № 274), з урахуванням позицій забудовників і зарубіжного досвіду, погоджений із зацікавленими центральними органами виконавчої влади.
На думку розробників, Закон прийнято з ме¬тою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи.
Передбачається, що ці види договорів будуть застосовуватися компаніями з управління активами, право яких на передачу в оренду наявного в активах Інвестиційних фондів житла підтверджене ст. 3 Закону України від 15.03.2001 № 2299-ІІІ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), або забудовниками, зважаючи на те, що ці норми розроблялися саме для них.
Отже, будівельні організації отримали додаткову можливість реалізації новозбудованого житла.
Розглянемо деякі характеристики і особливості нової «антикризової» операції, на яку покладаються великі надії.
Оренда житла з викупом є особливим видом найму (оренди) житла. Об’єктом оренди у визначенні Порядку оренди № 274 може бути квартира або її частина, житловий будинок або його частина, що призначаються та придатні для постійного проживання в них.
За договором оренди житла з викупом одна сторона — підприємство-орендодавець передає другій стороні — фізичній особі житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк.
Виникає питання: що таке довготривалий строк, зважаючи на те, що законодавець зазначив тільки максимальний строк? У цьому випадку звертаємось до ч. 2 ст. 821 ЦК України, де є ви¬значення короткострокового найму: до одного року. Договори, укладені на більший строк, вважатимемо довготривалими.
Після закінчення договору або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря. Договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковій державній реєстрації у порядку, визначеному законом. Сплата орендних платежів у повному обсязі засвідчується актом, що є невід’ємною частиною договору.
Таким чином, договір оренди житла з викупом після повної сплати орендних платежів, разом з актом, який це засвідчує, є правовстановлювальним документом, право власності за яким підлягатиме державній реєстрації, згідно зі ст. 182 ЦК України.
Це новий тип відносин, що дуже нагадують лізинг, але, як зазначено у ст. 810-1 ЦК України, оренда житла з викупом — особливий вид найму (оренди) житла, у зв’язку з чим до нього застосовуються ті норми, які регулюють саме ці право¬відносини (статті 811, 813–820, 823, ч. 2 ст. 825, статті 826, 1232-1 ЦК України), з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Зокрема:

ОЛЕГ КУЗЬМЕНКО,
приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу
ВІДГУК ЩОДО СТАТУСУ НОТАРІУСА ЯК СПОЖИВАЧА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ЗА КАТЕГОРІЄЮ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ
Вами в ПОПЕРЕДЖЕННІ прямо зазначено, що мною для здійснення підприємницької діяльності використовується приміщення за адресою м. ХХХХХ, вул. ХХХХХ, хх, кв. хх, але розрахунки за спожиту енергію мною провадяться за тарифом населення, що призводить до порушення відповідних норм права и потребує укладення між мною та вашою організацією Договору про постачання електричної енергії, як для юридичної особи (суб’єкта підприємницької діяльності). Вважаю за необхідне особливо підкреслити на Вашому наполяганні укласти відповідний договір на постачання електро¬енергії зі мною, як із суб’єктом підприємницької діяльності.
Я, Хххххх Ххххх Хххххххх, приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу Ххххххххх області, не є суб’єктом підприємницької діяльності. Пряма заборона на зайняття нотаріусом підприємницькою діяльністю зазначена в ст. 3 Закону України «Про нотаріат». Як фізична особа на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № хххх, що видане на моє ім’я Міністерством юстиції України ХХ хххххх ХХХХ року, здійснюю вищезазначену діяльність в приміщенні, яке належить мені на праві власності та як об’єкт нерухомого майна має правовий статус — квартира. Ця квартира обладнана мною відповідно до вимог наказу Міністра юстиції України від 23.03.2011 р. № 888/5 «Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності», зареєстрованого в Мін’юсті 28.03.2011 р. за № 406/19144. Приміщення, що становить частину квартири, атестоване Головним управлінням юстиції в Хххххххх області як моє робоче місце. Окре¬мо зазначаю, що така атестація приміщення як робочого місця приватного нотаріуса в квартирі не вимагає зміни правового статусу цієї квартири на нежитлове приміщення, виходячи із того, що як квартира в цілому, так і будь-яка її частина не використовується з метою здійснення підприємницької, господарської діяльності. На нотаріуса державою покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Для підтвердження повноважень на вчинення вищезазначених нотаріальних дій, приватний нотаріус, який є фізичною особою, що не має і не може мати статусу державного службовця чи підприємця, згідно зі ст. 26 Закону України «Про нотаріат» має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова «приватний нотаріус», його прізвище, ім’я та по батькові, назву нотаріального округу. Таким чином державою Україна закріплено особовий статус фізичної особи, якій надано право на вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу надано право давати консультації правового характеру. Вважаю, що здійснені мною для Вас роз’яснення норм національного права стосовно правового статусу приватного нотаріуса убезпечать у подальшому від направлення Вами на мою адресу подібних ПОПЕРЕДЖЕНЬ з вимогою вчинення як суб’єктом підприємницької діяльності будь-яких дій, у тому числі й підписання Договору про постачання електричної енергії як для юридичної особи (суб’єкта підприємницької діяльності).
Щиро розраховую на порозуміння.
З повагою приватний нотаріус

ОКСАНА ВЕЛИЧКО,
приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області
ПОМЕР УЧАСНИК ТОВ, ЯКИЙ БУВ ДИРЕКТОРОМ…
Смерть одного із засновників ТОВ, який водночас є директором товариства, створює масу проблем як для інших учасників, так і для спадкоємців померлого засновника. Не оминають ці проблеми й нотаріуса. Прогалина з цього питання в законодавстві спричиняє труднощі у веденні діяльності товариства, а іноді й банкрутство. Управління в господарському товаристві вимагає постійного врахування інтересів всіх його учасників, оскільки відхилення від балансу інтересів сторін і невиправдане обмеження прав однієї сторони на користь іншої може мати негативні наслідки для юридичної особи, які виражаються, зокрема, у визнанні рішень органів управління товариством недійсними.
Припустимо таку ситуацію: помирає учасник ТОВ із часткою 90 % який одночасно був і директором цього товариства. Як відомо, спадкоємці можуть одержати документи, що підтверджують їхні права, не раніше ніж через шість місяців. За такий великий проміжок часу підприємство без управління може стати банкрутом. Правових підстав для здійснення управління спадкоємці не мають. Постає питання: яким чином призначити директора Товариства?
1. Рішенням проблеми міг би бути договір про управління спадщиною. Відповідно до ст. 1285 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) якщо у складі спадщини є майно, яке потребує догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримки його в належному стані, то нотаріус, а в населених пунктах, де немає нота¬ріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
Такий порядок розглядається авторами Науково-практичного коментарю до Цивільного кодексу України [3]. Зокрема, вони зазначають, що чимало труднощів виникає з управління корпоративними правами, особливо, коли вони сполучені з посадовими функціями померлого суб’єкта корпоративних відносин. Оскільки ситуація, коли помирає учасник ТОВ, який одночасно є його директором, ставить під загрозу виконання договорів та діяльність товариства в цілому, слід якомога швидше вирішувати питання про управління та комплекс прав управителя. Звісно, що при цьому постають проблеми, аналогічні тому, чи заміщує управитель спадщиною посадову особу в ТОВ, чи може він підписувати банківські та звітні документи тощо. Всі вони дотепер залишаються відкритими. Втім, при всій спірності таких функцій управителя принаймні призначення управителя надасть можливість скликати та провести загальні збори й обрати нового керівника.
На перший погляд така «схема» є доволі логічною та законною. Але постає питання, чи має право управитель брати участь у голосуванні на загальних зборах? Адже він управляє лише часткою в статурному капіталі, а чи має він право участі у Товаристві? Управитель майна має ті ж права, що й спадкоємець. Тепер розглянемо, які ж права набуває спадкоємець.

Головне управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України
УЗАГАЛЬНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ НОТАРІУСАМИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Це узагальнення проведене з метою встановлення єдиної нотаріальної практики при вчиненні протестів векселів нотаріусами Харківської області та усунення проблемних питань, що виникають при вчинені такої нотаріальної дії.
За статистичними даними приватними нотаріусами Харківської області у 2010 році було вчинено 96 протестів векселів, державними нотаріусами вказані нотаріальні дії за зазначений період не вчинялися. За перше півріччя 2011 року приватними нотаріусами Харківської області вчинено 66 протестів векселів, а державними нотаріусами — 2.
Для проведення узагальнення Головним управлінням юстиції у Харківській області була витребувана відповідна інформація щодо порядку вчинення нотаріусами протестів векселів.
З наданих нотаріусами для узагальнення матеріалів вбачається, що вчинення протестів векселів не є поширеною нотаріальною дією у Харківській області, і, як правило, такі нотаріальні дії вчинюються приватними нотаріусами. Отже, з приватних нотаріусів, які направили свої справи для узагальнення до Головного управління юстиції у Харківській області, всього 14 нотаріусів вчиняли протести векселів.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із цього Закону та Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів». До того ж, при вчиненні протестів векселів нотаріуси Харківської області керуються ст. 92 Закону України «Про нотаріат» та розділом 33 глави ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 (із змінами), і також враховують в роботі положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08 червня 2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів».
На цей час Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі передбачає вчинення 11 видів протестів:
1. Протест у неакцепті переказного векселя як умова реалізації права держателя векселя на дострокове задоволення регресної вимоги про оплату векселя до всіх вексельних боржників (ст. 43, ст. 44).
2. Протест у неплатежі векселя як умова реалізації права держателя векселя на задоволення регресної вимоги про оплату векселя до всіх вексельних боржників при настанні строку платежу (ст. 43, ст. 44).
3. Протест у недатуванні акцепту переказних векселів зі строком платежу у такий-то час від пред’явлення як умова встановлення дати відліку строку платежу за векселем та дати пред’явлення векселя до платежу (ст. 23, ст. 25, ст. 35).
4. Протест у недатуванні акцепту переказних векселів із застереженням про пред’явлення до акцепту у визначений строк як умова реалізації права держателя векселя на задоволення регресної вимоги про оплату векселя до індосантів і трасанта (ст. 25, ст. 53).
5. Протест у відмові векселедавця проставити датовану відмітку на простому векселі зі строком платежу у визначений строк від пред’явлення як умова встановлення дати відліку строку платежу за векселем та дати пред’явлення векселя до платежу (ст. 23, ст. 25, ст. 35, ст. 77, ст. 78).
6. Протест у невидачі законному держателю іншого примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться, як умова реалізації права регресної вимоги до неосновних вексельних боржників, за умови вчинення в подальшому акта про протест у неодержанні держателем векселя акцепту за неакцептованим іншим примірником переказного векселя або акта про протест у неодержанні держателем векселя платежу за неакцептованим іншим примірником переказного векселя (ст. 66).
7. Протест у неодержанні держателем векселя акцепту за неакцептованим іншим примірником переказного векселя як умова реалізації права регресної вимоги до неосновних вексельних боржників, за наявності акта про протест у невидачі законному держателю іншого примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться (ст. 66).
8. Протест в неодержанні держателем векселя платежу за неакцептованим іншим примірником переказного векселя як умова реалізації права регресної вимоги до неосновних вексельних боржників за наявності акту про протест у невидачі законному держателю іншого примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться (ст. 66).
9. Протест у невидачі оригіналу векселя законному держателю копії цього векселя особою, у якої він знаходиться, як умова реалізації права регресної вимоги проти осіб, які здійснили передачу копії шляхом індосаменту або забезпечили її авалем (ст. 68).
10. Протест у неакцепті у порядку посередництва як умова реалізації права регресу, до настання строку платежу, проти особи, яка вказала на векселі посередника для акцепту або для платежу на випадок необхідності і проти осіб, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено (ст. 56).
11. Протест у неплатежі у порядку посередництва як умова реалізації права регресу проти особи, яка вказала на векселі посередника для платежу на випадок необхідності або того, за рахунок якого вексель було акцептовано, а також наступних індосантів (ст. 60).
З матеріалів нотаріальних справ, що були надані нотаріусами для цього узагальнення, вбачається, що за період 2010–2011 років нотаріусами Харківської області вчинювалися лише протести простих векселів про неоплату.
Приймаючи до опротестування векселі, нотаріус повинен перевірити, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).
Вексель — це документ строго встановленої форми. Тому вимоги, що встановлюються законодавством до його форми, повинні бути безумовно виконані. Перелік реквізитів, які повинен містити переказний та простий вексель, зазначені у ст. 1 та ст. 75 Уніфікованого закону. Простий та переказний вексель містять однаковий набір реквізитів, за виключенням найменування платника, яке у простому векселі не зазначається.
Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.
Вексель підписується:
від імені юридичних осіб — власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі, якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою;
від імені фізичних осіб — власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням податкового номера, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності такого номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття податкового номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). У разі, якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності);
від імені фізичних осіб — підприємців власноручно зазначеною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.
За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній слід вважати відсутнім, а сам вексель — таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08 червня 2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів»).
Ця вимога ігнорується окремими нотаріусами. Для вчинення протесту приймаються векселі, видані фізичними особами — підприємцями, без зазначення паспортних даних векселедавця, а також без зазначення дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Згідно з п. 295 Інструкції протест векселів про неоплату вчинюється нотаріусами за місцем знаходження платника або за місцем платежу (доміцильовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи); протест векселів про неакцепт та недатування акцепту, протест про непред’явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя — за місцезнаходженням платника; протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя — за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя; протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред’явлення йому векселя — за місцезнаходженням векселедавця. Узагальненням виявлені випадки вчинення протесту простого векселя про неоплату з порушенням цього правила (приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алексєєва Л. В.). А приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. вчинено протест векселя про неоплату за місцем знаходження аваліста.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем — трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.
Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.
Між тим, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л. В. для опротестування прийнятий вексель з виправленням строку платежу, зробленим з порушенням вимог цієї статті Закону.
На підставі п. 296 Інструкції векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
Слід зауважити, що відповідно до п. 3 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» юридичні ситуації, зазначені в абзаці третьому статті 44 Уніфікованого закону, визначають, що протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред’явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Таким чином, законодавець використав право на застереження, Україна обумовила, що на її території такий протест повинен бути вчинений або в день, коли вексель підлягає сплаті, або в один із двох наступних робочих днів, на відміну від положень Уніфікованого закону. Отже, вексель, виданий строком платежу на певний день, чи від пред’явлення або складання в такий-то час має бути пред’явлений до оплати в день, зазначений у векселі, або протягом двох наступних робочих днів.
Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред’явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті. Векселі зі строком платежу «за пред’явленням» можуть бути пред’явлені до платежу протягом року з дня їх видачі.
Платіж за векселем, строк якого припадає на встановлений законом неробочий день, може бути затребуваний лише в перший наступний робочий день. Так само усі інші дії, які стосуються векселя, зокрема, пред’явлення до акцепту і опротестування, можуть бути здійснені лише у робочий день.
Якщо будь-яка з цих дій повинна бути здійснена протягом визначеного строку, останній день якого настає у встановлений законом неробочий день, то такий строк продовжується до першого робочого дня, який настає після закінчення зазначеного строку. Проміжні неробочі дні зараховуються при обчисленні строків (ст. 72 Уніфікованого закону).
Певні ускладнення виникають з тлумаченням поняття «робочий день», яке не чітко означено у вексельному законі. Для вироблення єдиної нотаріальної практики з цього питання слід виходити з наступного. Чинне трудове законодавство (ст. 67 КЗпП України) говорить про різну кількість вихідних днів, що їх мають робітники та службовці при п’ятиденному та шестиденному робочому тижні. Загальним вихідним днем є неділя. У ст. 73 КЗпП України йдеться про «святкові та вихідні дні». При цьому перелік таких днів є вичерпним, і вони прямо перераховані у зазначеній статті Кодексу.
На практиці нотаріус не може знати, за яким саме режимом працює боржник і скільки вихідних днів передбачено його режимом роботи.
Тому рекомендується вважати неробочими днями, які продовжують термін для оплати векселів і відповідно прийняття їх до опротестування в разі неоплати (неакцепту, недатування) загальний вихідний день неділю та святкові та неробочі дні, перелік яких наведений ст. КЗпП України.
Як векселедержатель не вправі вимагати від платника оплати векселя раніше зазначеного строку, так і платник не вправі вимагати від кредитора прийняти борг раніше, ніж про те зазначено у векселі.
Якщо платіж все ж здійснено, він вважається таким, що вчинений платником на свій страх і ризик.
Разом з тим боржник не позбавлений можливості сплатити частину суми, передбаченої векселем. Здійснивши часткову оплату, він може вимагати від кредитора проставити про це відмітку на векселі та про видачу розписки в одержанні суми.
У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред’являє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.
Законодавчо не встановлено форми такої вимоги. В такій вимозі нотаріус пропонує боржнику оплатити чи акцептувати вексель, або датувати акцепт, та повідомити про це нотаріуса. Якщо цього не відбудеться, нотаріус протестує вексель, а в тексті протесту векселя зазначається саме той факт, що нотаріус направив вимогу про оплату (акцепт), і векселедержатель не отримав відповідного задоволення.
Виходячи з викладеного, вважаємо недоцільним вимагати від векселедержателя подання документального підтвердження того, що ним попередньо здійснювалося звернення до боржника. Але про цей факт (із зазначенням дати звернення) має бути зазначено у заяві векселедержателя про протест. Між тим, в нотаріальних справах, наданих для узагальнення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салига Н. А., у заявах векселедержателя про протест векселя не завжди зазначаються ці факти.
Разом з тим нотаріус повинен перевірити, чи не порушені строки оплати, зазначені у самому векселі чи визначені законом. Порушення даного правила нотаріусами Харківщини цим узагальненням не встановлено.
Коли ж такі строки не порушено, нотаріус виходить із факту безспірності права векселедержателя вимагати від боржника сплати за векселем.
Протест векселя в неплатежі може бути вчинений, коли:
вексель повністю не оплачений;
відбулася часткова оплата за векселем (протест вчиняється на несплачену за векселем суму);
платник відсутній у місці платежу.
При прийнятті векселя до його опротестування нотаріус повинен здійснити всебічний аналіз як щодо учасників вексельного обігу, наявності всіх необхідних реквізитів векселя та дотримання строків, так і щодо так званих дефектів векселя.
Не може бути прийнятий нотаріусом та опротестований:
вексель, в якому відсутні необхідні реквізити (як обов’язкові, так і додаткові, якщо вони є необхідними);
вексель, за яким сплинув термін щодо його опротестування;
вексель, що має дефекти (видимі чи приховані), які позбавляють цей документ вексельної сили;
вексель, що має інші вади, про які застережено у ст. 47 Закону України «Про нотаріат».
При прийнятті векселів до опротестування нотаріус встановлює особу фізичної особи або її представника та представника юридичної особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Перевірка правоздатності юридичної особи, яка звернулася за вчиненням такої нотаріальної дії, чинним законодавством України не передбачена, оскільки опротестування векселя не є правочином (ст. 43, ст. 44 Закону України «Про нотаріат»).
Для вчинення згаданої нотаріальної дії нотаріусу мають бути подані наступні документи:
оригінал векселя;
заява кредитора про протест векселя.
Така заява викладається у довільній формі на бланку юридичної установи — законного векселедежателя, за підписом керівника, або на білому аркуші, якщо законним векселедержателем є фізична особа. Між тим, приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Сіухіним І. І. при прийнятті заяви про протест векселя про неоплату засвідчено підпис векселедержателя в нотаріальному порядку на нотаріальному бланку, що призвело до зайвих витрат громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
В заяві зазначається: повне найменування, податковий номер та адреса векселедавця, вексель якого опротестовується; строк платежу за векселем; сума платежу; найменування осіб, зобов’язаних за векселем, та їх адреси; причина опротестування (відмова від акцепту; недатування акцепту; ствердження того, що вексель не погашено повністю або в частині); повна назва, податковий номер та адреса кредитора. В тексті заяви може бути зазначена й інша інформація, яка, з точки зору векселедержателя, є важливою чи доцільною (найменування того, кому нотаріус має видати акт про протест векселя; відомості про відсутність судових спорів щодо векселя, який опротестовується та т. ін.). Заява скріплюється печаткою векселедержателя (за наявності), і видача довіреності в цьому випадку не вимагається.
Подана заява підлягає реєстрації в порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 22.12.2010 р. № 3253/5.
Аналіз ст. 44 Закону України «Про нотаріат» говорить про те, що законодавець веде мову про представництво (а відповідно, і його підтвердження) в разі укладання правочинів, а також про те, що повноваження представника перевіряються нотаріусом при укладанні за їх участю правочинів.
Проте опротестування векселя є підтвердженням факту неоплати (неакцепту, недатування акцепту) векселя і до категорії правочинів не відноситься.
Виходячи з викладеного, довіреність щодо вчинення протесту та здійснення необхідних для того дій може бути надано нотаріусу лише за власною ініціативою векселедержателя, і її відсутність (за наявності інших документів) не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії;
документ, за яким встановлено особу векселедержателя (його представника), згідно з переліком, встановленим ст. 43 Закону України «Про нотаріат».
Також, приймаючи вексель до опротестування, нотаріус повинен перевірити безперервність індосаментного ряду. Порушень даного правила нотаріусами області узагальненням не виявлено.
Вексель як борговий документ та один із видів цінного паперу може неодноразово переходити у власність із одних рук до інших.
Такий перехід оформлюється шляхом проставляння передавального напису — індосаменту. Проставляється зазначений запис векселедержателем на зворотній стороні векселя або на додатковому аркуші — алонжі. За загальним правилом, в разі використання додаткового аркуша, він повинен бути доданий до векселя шляхом приклеювання. При цьому індосамент, який розміщується першим на алонжі, повинен починатися на векселі та закінчуватися на додатковому аркуші, а печатка повинна проставлятися на з’єднанні векселя та алонжа.
Індосамент повинен бути простим та нічим не обумовленим. Будь-які умови не тягнуть за собою недійсність векселя, але вважаються такими, що не написані. Індосамент за загальним правилом підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи, або фізичною особою з проставлянням печатки (за наявності).
Індосамент може бути:
іменним, тобто індосаментом, за яким векселедержатель передає право набувачу векселя і в якому зазначається особа, якій або наказу якої повинен бути вчинений платіж. На векселі іменний індосамент зазначається наступним записом: «Платити наказу ТОВ «ХХХ». Місто Харків, вул. Іванова, 6. 10 жовтня 2011 року ТОВ «УУУ»;
бланковим, тобто індосаментом без зазначення визначеної особи, якій векселедержатель передає всі права набувачеві векселя. Бланковий індосамент може складатися лише із підпису векселедержателя. Вексель, який підлягає оплаті наказу з проставленим бланковим індосаментом, підлягає оплаті пред’явнику і може бути переданий в подальшому шляхом простої передачі самого векселя до того моменту, поки не буде вчинений повний індосамент. Разом з тим векселедержатель може перетворити бланковий індосамент у повний, виконавши над підписом бланкового індосаменту посилання на певну особу. Бланковий індосамент зазначається наступним записом: «Платити наказу. м. Харків. 10 жовтня 2011року.» без зазначення визначеної особи;
на пред’явника, який є передаточним індосаментом з зазначенням невизначеної особи-пред’явника. Має силу бланкового індосаменту. Індосамент на пред’явника може зазначатися записом: «Платити. м. Харків. 10 жовтня 2011 року.» або «Платити пред’явнику. м. Харків. 10 жовтня 2011 року.»
Прийнявши вексель до опротестування, нотаріус зобов’язаний від свого імені пред’явити вимогу про оплату (чи акцепт) векселя до платника. Пред’явлення такої вимоги — це обов’язок, а не право нотаріуса.
Як правило, вимога про оплату (акцептування) пред’являється нотаріусом шляхом вручення боржникові телеграми. Чинне законодавство не містить обмежень і щодо інших шляхів передачі такого повідомлення. Але в цьому випадку нотаріус повинен впевнитися у тому, що повідомлення отримане адресатом (власноручна відмітка адресата на примірнику повідомлення нотаріуса, яке особисто вручене йому кредитором; розписка боржника у Книзі розносної кореспонденції кредитора про те ж саме; вручення повідомлення особисто нотаріусом і розписка про це в його Розносній книзі для місцевої кореспонденції (справа 01-28) тощо).
Оскільки опротестування векселя є безспірною дією, у будь-якому випадку вимога про сплату грошової суми повинна виходити від нотаріуса. Порушень даного правила нотаріусами Харківщини узагальненням не виявлено.
Якщо місце знаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред’явлення вимоги про оплату чи акцепт. Про це в акті протесту векселя та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій нотаріус має проставити відповідну відмітку.
Якщо на вимогу нотаріуса вексель буде оплачено, він, не вчиняючи протест, передає вексель особі, яка його оплатила, з написом на векселі про одержання платежу за формою 74 додатка 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.
Якщо платник з’явиться до нотаріуса і зробить відмітку по акцепт переказного векселя, такий вексель без протесту передається векселедержателю.
Якщо на вимогу нотаріуса не надійшла відповідь від особи, що має платити за векселем, або коли нотаріус отримав відповідь із поясненнями мотивів неоплати, неповної оплати, неефективної оплати, неакцептування векселя тощо, він зобов’язаний вчинити відповідний протест векселя, зазначивши в протесті пояснення і мотиви, що були наведені боржником.
На практиці виникають питання, чи вправі нотаріус брати до уваги телефонні повідомлення боржника. Виходячи з того, що чинне законодавство не встановлює форму для відповіді на вимогу нотаріуса, та, враховуючи, що протест векселя має бути вчинений нотаріусом в будь-якому випадку (за винятком оплати векселя самому нотаріусу або відкликання векселя кредитором шляхом подачі відповідної заяви), не має значення, заявляються мотиви неоплати (неакцепту) усно, в тому числі і по телефону, або письмово. Між тим, в протесті векселя про неоплату, вчиненому приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І. Ю., зазначено, що мотиви неоплати не заявлені, незважаючи на те, що в матеріалах нотаріальної справи наявна відповідь боржника щодо неможливості оплати в зв’язку з відсутністю грошових коштів. І навпаки, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я. М., в протесті векселя про неоплату зазначено, що заявлені мотиви «Відсутність грошових коштів», але в матеріалах нотаріальної справи відсутні відомості та документи з цього питання.
Протест векселя повинен бути викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
В зв’язку з тим, що про вчинений протест векселя нотаріусом проставляється відповідна відмітка на самому векселі, немає потреби підшивати протест до нього.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про нотаріат» та п. 24 Інструкції, при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред’явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства. Оскільки протести векселів не входять до категорії перелічених вище документів, затверджені форми їх відсутні у додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства. Таким чином, нотаріус, вчиняючи протест векселя, викладає його у довільній формі, але з додержанням при цьому вимог Закону України «Про нотаріат», Уніфікованого закону, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Правил ведення нотаріального діловодства та інших нормативних актів України.
За вчинення протестів векселів стягується ставка державного мита відповідно п.п. «м» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» у розмірі 0,3 відсотка неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення даної норми нотаріусами Харківської області узагальненням виявлено не було.
Після вчинення протесту векселя у нотаріальній справі залишаються наступні документи:
копія опротестованого векселя з відповідною відміткою про протест;
примірник протесту векселя;
заява кредитора про протест векселя;
примірник надісланої (переданої) боржникові вимоги про акцепт (оплату) та підтвердження цього факту;
копія документа, за яким встановлена особа особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії;
інші документи, якщо такі були подані для протесту.
Узагальненням встановлено, що деякі нотаріуси не залишають у своїх справах копій опротестованих векселів, до того ж в матеріалах нотаріальної справи наявні копії правочинів, на виконання яких видавалися векселі (приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Слоневська Д. В. та Салига Н. А.); приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Я. М. залишає в своїх справах копію акта про протест векселя, а не другий примірник, що має силу оригіналу.
Також узагальненням встановлені випадки, коли в тексті протестів векселів нотаріуси посилаються на Положення про переказний і простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341). Незважаючи на те, що вказане Положення не скасоване, але виходячи з приписів ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», більш правильним при вчинені протестів векселів посилатися на норми Уніфікованого закону.
Для використання у роботі, цим узагальненням надаються примірні зразки документів, що можуть використовуватися нотаріусами Харківської області при вчинені відповідних нотаріальних дій.
Зразок 1
Вимога нотаріуса про вчинення платежу за векселем
АТ «ТОВАРИСТВО»
м. Харків, вул. Іванова, 7
Голові правління
03 жовтня 2011 року
вих. №
ВИМОГА
про здійснення платежу за векселем
03 жовтня 2011 року я, Нотаріус Марія Петрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, повідомляю, що від Акціонерного товариства «ФІРМА», що знаходиться
в місті Харкові, вул. Леніна, 1, податковий номер 00000000, надійшла заява про здійснення протесту у неплатежі за простим векселем серія АА 0000000, виданим Вашим товариством 30 серпня 2010 року зі строком платежу за 02 жовтня 2011 року, за яким Ви маєте сплатити 400000,00 (чотириста тисяч грн. 00 коп.) гривень.
Пропоную Вам терміново оплатити вказаний вексель в строк до 12 години четвертого жовтня дві тисячі одинадцятого року.
У разі виконання оплати за векселем прошу надати документальний доказ цього (наприклад, платіжне доручення з відміткою банку про виконання цього доручення) у встановлений вище термін, або повідомити про причини неоплати за адресою: місто Харків, вулиця Миру, 21, телефон 0000000.
У разі неотримання до вказаного часу відповідних відомостей про оплату мною буде негайно вчинено відповідний протест.
Приватний нотаріус

Зразок 2
Протест простого векселя в неплатежі
ПРОТЕСТ
у неплатежі за простим векселем
Місто Харків, Україна
четвертого жовтня дві тисячі одинадцятого року
Я, Нотаріус М. П., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області, на прохання Акціонерного товариства «ФІРМА», місцезнаходження якого: м. Харків,
вул. Леніна, 1, податковий номер 00000000, законного векселедержателя простого векселя серія АА 000000, виданого Акціонерним товариством «ТОВАРИСТВО», місцезнаходження якого м. Харків, вул. Іванова, 7, податковий номер 00000000, 30 серпня 2010 року в місті Харкові із строком платежу 02 жовтня 2011 року на суму 400000, 00 (чотириста тисяч грн. 00 коп.) гривень, який подав цей вексель 03 жовтня 2011 року мені для вчинення протесту про неоплату, пред’явив до векселедавця Акціонерного товариства «ТОВАРИСТВО» вимоги про оплату 03 жовтня 2011 року та не отримав платежу.
При цьому заявлені такі мотиви відмови: не заявлені.
У зв’язку з викладеним, керуючись статтею 92 Закону України «Про нотаріат», статтею 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі опротестовую цей вексель у неплатежі проти векселедавця.
Зареєстровано в реєстрі за №
Стягнуто плати за домовленістю.
Приватний нотаріус
Зразок 3
Відмітка на векселі про протест
04 жовтня 2011 року за реєстром № 2345 мною, Нотаріус М. П., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, опротестовано цей вексель у неплатежі.
Приватний нотаріус