ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН­БАНК»
у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714­27­90, (057) 714­27­89

Головними територіальними управліннями юстиції вже декілька років тому була започаткована практика розсилання нотаріусам областей певних листів «до відома» електронною поштою. В таких листах міститься інформація, яка надходить до ГТУЮ від фізичних, юридичних осіб, правоохоронних, державних органів та посадових осіб. Ця інформація стосується різних питань: від втрати документів до розслідування кримінальних справ тощо, тобто стосується застережень щодо розпорядження майном громадян чи юридичних осіб за підробленими та/або викраденими документами, або такого, стосовно якого є спір та закінчується вимогою до нотаріусів не вчиняти жодних нотаріальних дій від певної особи, з певним об’єктом нерухомості, транспортним засобом тощо.

Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії користується усіма можливими ресурсами, у тому числі й електронними реєстрами, для забезпечення безспірності вчинюваної нотаріальної дії та з метою недопущення порушення прав осіб, яких стосується та чи інша нотаріальна дія, в межах наданих нотаріусу повноважень та відповідно до інформації, яка міститься у цих реєстрах.

Переліку конкретних дій, які належить здійснити нотаріусу при отриманні вказаної вище інформації, що не має відношення до нотаріальної діяльності, законодавством не встановлено. Стаття 49 Закону України «Про нотаріат» містить вичерпний перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії. Частина 4 ст. 42 вказаного Закону визначає, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Таким чином, у нотаріуса немає законних та обґрунтованих підстав зупиняти вчинення нотаріальної дії або відмовляти в її вчинені лише на підставі інформації, яку він отримав у вигляді електронного листа від ГТУЮ, або з «переказаною» та непідтвердженою належним чином офіційною інформацією.

Нотаріус не може ні підозрювати тих чи інших осіб у будь-яких неправомірних діях, ні, знаючи про них лише з надісланого листа, відмовити у вчиненні нотаріальної дії особі, котра за нею звернулася, без достатніх на це законних підстав.

Більше того, законом забороняється безпідставна відмова у вчиненні нотаріальної дії.

Тобто правові наслідки такого листа відсутні, оскільки законодавством не передбачені.

Зазначені листи не підлягають реєстрації в Журналі реєстрації вхідних документів, оскільки інформація надіслана до відома (додаток 28 до Правил ведення нотаріального діловодства). Типовою номенклатурою справ приватного нотаріуса відповідного наряду для зберігання подібних листів не передбачено, адже всі документи, що зберігаються в архіві приватного нотаріуса, стосуються виключно здійснюваної ним нотаріальної діяльності.

Натомість у особи, що залишила в управлінні юстиції звернення до відома всіх нотаріусів, формується тверде переконання про надійний захист її законних прав та інтересів, адже вона повідомила всіх про свою проблему. Як наслідок, особа надалі не звертається до суду, до органів опіки, правоохоронних органів тощо, тобто не відстоює свої інтереси в правовому полі, а цілком покладається на нотаріусів. Надалі у порушенні прав особа буде звинувачувати вже нотаріуса, адже «знав і нічого не зробив».

Нотаріус, отримуючи такі листи «для себе на замітку», просто фізично не може аналізувати і запам’ятовувати їх.

Потрібно враховувати і той факт, що інформація розсилається не через захищені канали зв’язку. А в наш час швидкого розвитку комп’ютерних технологій трапляються випадки «зламування» сайтів, баз даних, електронних поштових скриньок центральних органів влади (Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Президента України тощо).

Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що розсилання електронною поштою лис­тів з інформацією від фізичних, юридичних осіб, державних органів є нібито запобіжним заходом, але разом з тим є хибною практикою, що призводить не до захисту законних прав та інтересів громадян, а лише до збільшення скарг на дії нотаріуса.

З метою запобігання усякого роду шахрайським діям доцільніше вирішувати всі проблеми у правовому полі. Сьогодні є достатньо правових механізмів для занесення інформації щодо обтяжень в Державний реєстр прав, якщо таке обтяження накладено у встановленому порядку. Крім того, Міністерству юстиції України доцільно провести роботу щодо надання нотаріусам права доступу до електронних баз даних: Державної міграційної служби щодо дійсності паспортів, до Державного реєстру актів цивільного стану як щодо встановлення такого факту: жива особа чи померла (для запобігання відчуження майна або вчинення іншої нотаріальної дії від її імені, що має суттєве значення), так і щодо підтвердження іншого акта цивільного стану особи, баз даних Державної прикордонної служби щодо перетину кордону іноземцями тощо.

Для вирішення обумовленої проблеми не потрібно створювати нових реєстрів, достатньо використати наявний інструментарій ДРРП та внести відповідні зміни до програмного продукту АРМ ДРРП.

Відповідно для встановлення застереження нотаріусів, правоохоронних, державних органів, посадових осіб та сторін правочину щодо можливих негативних наслідків операцій з відповідним нерухомим майном потрібно реалізувати можливість накладання тимчасового застереження, що носить інформаційний характер, шляхом створення у програмному забезпеченні спеціальної закладки, наприклад: «Увага!!!» чи іншої, яка могла б бути доступна всім нотаріусам України та могла б привернути увагу до конкретного проблемного питання.

Питання сьогодні надзвичайно актуальне через наявність в Україні проблемних територій, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, з великою кількістю вимушено переміщених осіб, майно яких у тому числі і нерухомість знаходиться на цих територіях. Створення такої функції в Державному реєстрі, як тимчасове застереження, дасть можливість державі реально гарантувати недоторканість права власності.

Підставами для внесення Реєстратором до ДРРП у відповідній закладці реєстру відомостей про тимчасові застереження вважати:

відмова у вчиненні нотаріальної дії або відкладення нотаріальної дії у зв’язку з необхідністю отримати/перевірити інформацію;

зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом;

заява власника нерухомого майна про внесення до Реєстру відомостей про тимчасове застереження щодо об’єкта нерухомого майна із зазначенням обставин для обґрунтування свого клопотання;

лист ГТУЮ щодо викрадення бланків нотаріальних документів;

повідомлення правоохоронних органів в разі внесення інформації до ЄРД.

Реєстраторами можуть виступати ДП «НАІС» та державні/приватні нотаріуси.

Крім цього, слід зауважити, що програмне забезпечення реєстру вже потребує окремих коректив у зв’язку зі змінами в законодавстві і щодо зміни нормативних актів, посилання на які є в документах, що автоматизовано формуються в Державному реєстрі при здійсненні реєстратором реєстраційних дій, як то рішення, та і реквізити платежу за проведення державної реєстрації необхідно привести у відповідність до назви, яка передбачена законом, замість «державне мито», має бути «адміністративний збір».

Програмне забезпечення, особливо ті його елементи, які не впливають на послідовність та результат здійснення операцій в Державному реєстрі, потребують постійних актуальних оновлень.

З повагою
Президент Громадської організації
«Асоціація нотаріусів міста Харкова
та Харківської області»                                              Марченко В.М.

ТАІСІЯ ТАТАРЕЦЬ,
приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу
ПРО ДУБЛІКАТ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧЕНИХ ДОКУМЕНТІВ
У нотаріальній практиці часто бувають випадки, коли юридичні, фізичні або посадові особи, в тому числі й правоохоронні органи, звертаються до нотаріуса за видачею дубліката документа.
Що таке дублікат?
Поняття «дублікат» походить ще від латин¬ського слова «duplicatus — подвійний, другий або наступний» і розуміється як письмовий документ, який має з оригіналом документа однакову юридичну силу.
Яка мета видачі дубліката?
З метою сприяння реалізації прав та інтересів громадян і юридичних осіб — це заміна оригіналу документа.
В яких випадках виникає необхідність у видачі дубліката документа та який порядок видачі?
Статтею 53 Закону України «Про нотаріат», п. 29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні ч. 5 ст. 8 вказаного Закону, видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Видача здійснюється державним нотаріальним архівом.
Однак до передачі у державний архів документів така видача здійснюється нотаріусом, який посвідчив або видав цей документ, тому що частинами 6, 7 ст. 14 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що приватний нотаріус зобов’язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності, а в разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.
Для видачі дубліката нотаріально посвідченого документа нотаріусу подається письмова заява від особи, за дорученням якої або щодо якої вчинялась нотаріальна дія. У заяві зазначаються відомості про втрачений або зіпсований документ, час його видачі, коли, де і за яких обставин документ втрачений або зіпсований та прохання про видачу дубліката.
До заяви фізичної особи додаються оригінали таких документів:

Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 04.11.2010 р. № 31-32/265
Щодо експертних висновків при відчуженні транспортних засобів
З набранням чинності Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України» від 20.05.2010 № 2275, яким внесено зміни до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» та у зв’язку з непоодинокими випадками безпідставної відмови нотаріусами при посвідченні договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів у прийнятті експертних висновків з оцінки автомобілів, що виконуються судовими експертами на підставі частини шостої статті 13 Закону України «Про судову експертизу», повідомляємо про таке.
Частиною шостою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.
Так, відповідно купівля-продаж транспортних засобів здійснюється на підставі оформлення договору відчуження у нотаріуса або через комісійні магазини.
Договори про відчуження транспортних засобів посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це майно, та перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі перебування транспорт¬них засобів у податковій заставі договір про їх відчуження посвідчується з дотриманням вимог, передбачених пунктом 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (зі змінами) (пункт 138 вказаної Інструкції).
При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку (підрозділах ДАІ, органами Держтехнагляду тощо), нотаріус перевіряє наявність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) відмітки про зняття його з обліку.
Звертаємо увагу на те, що при посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів нотаріусу подається експертний висновок про вартість транспорт¬ного засобу, який діє протягом двох місяців з дня проведення експертизи. Експертиза вартості транспортного засобу має бути виконана фахівцем, якого занесено до Державного реєстру судових експертів або Державного реєстру оцінювачів.
Від визначення вартості транспортного засобу залежить сума державного мита. Крім того, на основі визначеної вартості транспортного засобу розраховується сума обов’язкових платежів до Пенсійного фонду (3% від вартості автомобіля). Тобто встановлена вартість автомобіля впливає на суму надходжень до державного бюджету. Саме тому нотаріусам під час посвідчення договорів відчуження транспортних засобів слід приділяти особливу увагу актам з їх оцінки, зокрема, їх відповідності вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року, за № 142/5/2092 (далі — Методика), та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють зазначене питання. Відповідно до чинного законодавства оцінку транспортних засобів мають право виконувати кваліфіковані фахівці з певної галузі знань:
– судові експерти, атестовані в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу» та занесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Відповідно до вимог вказаного Закону експерт повинен мати експертну кваліфікацію за спеціальністю «12.2. Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», що зазначається у свідоцтві, виданому Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України (працівникам державних експертних установ посвідчення видаються Експертно-кваліфікаційними комісіями науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України). Перелік атестованих судових експертів розміщено на веб-сайті Міністерства юстиції України у рубриці «Реєстр атестованих судових експертів»;
– оцінювачі, які згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають кваліфікаційне свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів за напрямом оцінки «1.3. Оцінка колісних транспортних засобів», видане Фондом державного майна України та свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача, дійсне на дату оцінки транспортного засобу. Для оцінювача, що працює у складі юридичної особи — сертифікат суб’єкта оціночної діяльності.
Слід звернути увагу на те, що судова експертна та оціночна діяльність ліцензуванню не підлягають і здійснюються в порядку та відповідно до вимог, передбачених Законами України «Про судову експертизу» та «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт має право, крім іншого, проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, перед¬бачених законом.
Документом про оцінку транспортного засобу є висновок експертного дослідження (далі — Висновок), складений судовим експертом, або звіт про оцінку (далі — Звіт), виконаний оцінювачем (суб’єктом оціночної діяльності). Висновок і звіт мають єдину структуру та вимоги до викладання оцінки, передбачені Методикою.
Зокрема, Методикою передбачена обов’язкова наявність фото транспортного засобу, його пошко¬джень, показників одометру (лічильника пробігу автомобіля) та інші засоби фіксації факторів, які впливають на вартість автомобіля, що в свою чергу, унеможливлює заниження вартості автомобіля та надання необ’єктивної оцінки і, як наслідок, занижених відрахувань до державного бюджету.
Перевірка зазначених показників щодо об’єктивності оцінки не потребує спеціальних знань і може бути проведена як працівниками правоохоронних органів, так і нотаріусами, що здійснюють нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобілів.
Поряд з тим, слід зазначити, що наявність фотофіксації показника одометру не потрібна лише у випадках оцінки причепів, тракторної, будівельної та сільськогосподарської техніки.
У разі прийняття експертом, оцінювачем будь-яких процентів коригування (зниження, завищення) вартості транспортного засобу у висновку (звіті) в стовбці «Підтверджувальний документ» повинно бути посилання на відповідне фото в додатку до висновку (звіту), де має бути відображено пошкодження чи інший фактор, що призводить до коригування вартості транспортного засобу. Кожне цифрове значення, вказане у висновку (звіті), має бути підтвердженим з посиланням на джерело його отримання або розрахунок (калькуляцію), що міститься у додатках до висновку (звіту) і є його невід’ємною частиною.
Обов’язковим для експерта (оцінювача) є посилання на джерело отримання середньої по Україні ціни купівлі ідентичного транспортного засобу. У більшості випадків джерелом такої інформації є довідник — «Бюлетень автотоварознавця». В окремих випадках (у разі відсутності цінових даних у довіднику чи різького коливання цін під час кризи) можливе використання цін з оголошень про продаж конкретних транспортних засобів, що містяться у спеціальних друкованих та Internet виданнях.
Поряд з тим, у всіх формулах, що наводяться у висновку (звіті), мають бути підставлені числові значення, що дає можливість перевірити правильність розрахунків. Висновки (звіти), виконані з порушенням зазначених вище вимог Методики, не можуть застосовуватися для вчинення нота¬ріальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нота¬ріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
Зразки висновку експертного дослідження з оцінки транспортного засобу, виконаного судовим експертом, та звіту про оцінку транспортного засобу, виконаного оцінювачем, наведені у додатках 1, 2 до Методики.
Прошу довести зазначену інформацію до відома державних та приватних нотаріусів, попередити їх про неухильне дотримання вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу юридичних послуг
та реєстрації адвокатських об’єднань K. I. Чижмарь

Ірина САЯПІНА,
приватний нотаріус Новгородківського районного
нотаріального округу Кіровоградської області
ЗРАЗОК
договору купівлі-продажу автомобіля, який знаходиться в особистій приватній власності продавця та придбається покупцем на кошти, що є його особистою приватною власністю
ДОГОВІР
КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ АВТОМОБІЛЯ
Місто _______ _________ району _________ області, ________ дві тисячі десятого року.
Ми, які підписалися нижче: з однієї сторони — ІВАНОВА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА, місце проживання: місто _____, вул. _______, буд. ___, ідентифікаційний номер _______ (далі — Продавець), та з іншої сторони — ПЕТРОВ МИХАЙЛО СИДОРОВИЧ, місце проживання: місто _____, вул. ____, буд. ___, ідентифікаційний номер ________ (далі — Покупець), попередньо ознайомлені нотаріусом із правовими наслідками недодержання при вчиненні правочину вимог закону (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину), діючи свідомо, розумно та вільно, у тому числі без впливу обману, помилки, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, керуючись Главою 54 ЦК України, а також іншими нормами чинного законодавства України, які регулюють порядок укладення, виконання, зміни та розірвання цього виду правочинів, уклали цей Договір про таке:
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. За цим Договором Продавець передає Автомобіль у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність Автомобіль, який має такі характеристики: марка ____, модель _____, номер кузова (шасі, рама) _____, реєстраційний номер _____, зареєстрований за Продавцем «__» ______ року ___________ МРЕВ і знятий з обліку вказаним МРЕВ «___» _______ року для реалізації в межах України з наданням тимчасових номерів для разових поїздок _______ (далі — Автомобіль).
1.2. Автомобіль належить Продавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ____ № _____, виданого «___» ________ року _______ МРЕВ.
2. ЗАЯВИ ТА ГАРАНТІЇ

ГАННА КОХАН,
приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, кандидат юридичних наук
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА ЩОДО ПОВНОГО ТОВАРИСТВА В НОТАРІАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ
Нормативне визначення корпоративних прав міститься в Законі України «Про акціонерні товариства» (п. 8 ч. 1 ст. 2), Господарському кодексі України (далі — ГК України) і Податковому кодексі України (далі — ПК України). Стаття 167 ГК України та пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлюють, що «корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами».
Отже, у цих визначеннях зафіксовано, хто вважається власником корпоративного права, окреслене основне право власника — право на участь в управлінні господарською організацією, отримання прибутку (дивідендів), регламентовано передумови для встановлення інших прав власника — закон та статутні документи. При цьому слова «корпоративні права» тлумачаться як «правомочності».
Цікавим є питання, відносно яких господарських організацій можуть виникати корпоративні права. У ч. 1 ст. 167 ГК України вказується, що корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації. З такого визначення випливає, що господарська організація, щодо якої можуть виникати корпоративні права, повинна мати корпоративний устрій. ГК України не містить визначення корпоративної господарської організації, але розкриває поняття «корпоративне підприємство» (ч. 5 ст. 63): підприємство, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та (або) підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. У ст. 63 ГК України міститься також відкритий перелік корпоративних підприємств: кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Таким чином, законодавець відмовляється від більш широкої за змістом концепції корпоративних прав, закладеної в податковому законодавстві, і встановлює можливість володіння корпоративними правами тільки щодо корпоративних господарських організацій.
Крім того, законодавець виділяє організаційно-установчі повноваження власника і їхню залежність від корпоративних прав власника (частини 1–3 ст. 135 ГК України):

Юрій МИЦА,
кандидат юридичних наук, заступник директора з економіко-правових питань
ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера», м. Харків
ПРИДБАННЯ НЕРУХОМОСТІ НЕРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ: ДЕЯКІ ПИТАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ
З РЕЖИМОМ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ
Соціально економічні передумови виникнення та функціонування інвестицій як економічного і правового явища лежать у площині суспільного розподілу праці. В ринкових умовах одні господарюючі суб’єкти мають певне майно — гроші, але не мають безпосередньої можливості (чи не мають бажання) самим придбавати на них додаткове майно, експлуатація якого буде приносити дохід. Інші суб’єкти, навпаки, мають можливість і бажання здійснювати господарську діяльність з додатковим майном, але позбавлені необхідних для цього фінансових ресурсів. Відповідно, в процесі інвестування, як і в класичній торгівлі, здійснюється товарообмін, але товарообмін досить своєрідний: суб’єкт, що має кошти, тобто інвестор, здійснює обмін цих коштів не стільки на товар (інше майно), скільки на обіцянку (зобов’язання, розрахунок) отримання в майбутньому, як правило, грошових коштів однократно чи регулярно в обсязі, який перевищує первинно витрачені грошові кошти. Таким чином, в економічних відносинах відбувається рух грошових коштів, створюється додана вартість й отримується прибуток, що робить інвестиційні процеси (особливо транскордонні) надзвичайно важливими в сучасних економічних реаліях, у тому числі й для української економіки.
В Україні процеси інвестування в цілому врегульовані на законодавчому рівні Господарським кодексом України (далі — ГК України) (статті 390–400), Законом України «Про інвестиційну діяльність» вiд 18.09.1991 р. № 1560-XII та Законом України «Про режим іноземного інвестування» вiд 19.03.1996 р. № 93/ 96-ВР. При цьому відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 392 ГК України та абз. 4 ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у формі придбання не забороненого законами України нерухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення та інші об’єкти власності, які відповідно до закону належать до нерухомого майна. Слід зауважити, що термін «придбання» та утворені від нього («придбати» та ін.) використовується законодавцем у 28 статтях Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), причому в переважній більшості випадків «придбання» за чинним ЦК України використовується у зв’язку з його відплатним характером. Лише в деяких випадках цей термін використовується для позначення виникнення цивільних прав та обов’язків незалежно від підстав (наприклад, ч. 2 ст. 48 ЦК України). Натомість загальновживаним у тексті ЦК України під час позначення виникнення цивільних прав та обов’язків незалежно від підстав є термін «набуття»: він та утворені від нього слова («набувач», «набувати») використовується у тексті ЦК України у 110 статтях, причому в абсолютній більшості випадків саме у наведеному значенні. Зважаючи на наведене, а також на економічну сутність інвестиції як вкладення майна, від якого очікується зустрічний ефект (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»), слід виходити з того, що «придбання» у випадку характеристики відповідної форми іноземних інвестицій позначає набуття нерухомого майна за відплатним договором (купівлі-продажу чи міни).
Придбання нерухомого майна, розташованого на території України, матиме характер іноземної інвестиції за наявності щонайменше таких основних умов:

МАРИНА ЗЄНІКОВА,
приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу
РОБОТИ З ПОДІЛУ, ВИДІЛУ ТА РОЗРАХУНКУ ЧАСТОК ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА: ХТО САМЕ?
З прийняттям Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказу від 28.12.2012 № 658 (який набрав чинності 04.01.2013) «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна» право проводити технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна отримали суб’єкти господарювання, у складі яких працюють один або більше виконавців робіт з технічної інвентаризації, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.01.2013 № 2 було висунуто додаткові вимоги до цих суб’єктів господарювання: вони повинні отримувати кваліфікаційний сертифікат відповідно до ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури».
Статтею 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом.
Вид робіт, визначений у кваліфікаційному сертифікаті, — «Технічна інвентаризація об’єктів нерухомого майна». На жаль, зазначені суб’єкти господарювання взяли на себе також функцію виконання робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна з підготовкою відповідних висновків. Проте це не відповідає вимогам Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна (затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55). Ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна та застосовується саме бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ), а не суб’єктами господарювання, які отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат.

ОКСАНА ВЕЛИЧКО,
приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області
ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ З 01.01.2013 РОКУ. ХТО ТА ЩО ЗНІМАЄ?
З 01.01.2013 набрала чинності низка Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, що регулюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Одним із питань, що постали перед нотаріальною спільнотою, є питання про зняття заборони відчуження на об’єкти нерухомого майна?
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності» від 06.09.2012 № 5208-VI (який набрав чинності 01.01.2013) було внесено зміни до п. 9 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» та викладено його в новій редакції.
До 01.01.2013 З 01.01.2013
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації 9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєст­рації
Тобто з переліку нотаріальних дій виключено таку нотаріальну дію, як «зняття заборони», що існувала в нотаріальній практиці досить недовго (з 01.06.2009 по 01.01.2013).
Відповідних змін зазнав і пп. 6.2 п. 6 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.
До 04.01.2013 З 04.01.2013
6. Реєстрація зняття заборони відчуження та арешту майна
6.1. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
6.2. Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об’єкти нерухомого майна 6. Реєстрація зняття заборони відчуження та арешту майна
6.1. Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
6.2. Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об’єкти нерухомого майна
підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна підлягають обов’язковій реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703
(підпункт 6.2 пункту 6 глави 15 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1951/5)

Як відомо, права на майно та інші цінності, які знаходяться на зберіганні в банку, включаються до складу спадщини.

Вітчизняне законодавство передбачає три підстави для зберігання майна та інших цінностей у банківській установі:

зберігання у банку документів, цінних паперів, дорогоцінних металів, каміння, інших коштовностей та цінностей з можливістю банку вчиняти правочини з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред’явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві (ст. 969 Цивільного кодексу України, далі — ЦК);

надання банком поклажодавцеві індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. При цьому банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа (ст. 970 ЦК);

надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. За ст. 971 ЦК до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку застосовуються положення ЦК про майновий найм (оренду).

У цій статті ми розглянемо питання спадкування майна, що знаходиться у банківському сейфі, орендованому спадкодавцем, оскільки саме ці правовідносини викликають найбільші проблеми у нотаріусів під час оформлення прав на спадщину. Сподіваємося, що аналіз судової практики з цього питання допоможе нотаріусам у вирішенні аналогічних справ.

Річ у тому, що пропонуючи своїм майбутнім клієнтам укласти договір оренди індивідуального банківського сейфа, банки переконують клієнтів, що треті особи не матимуть доступу до вмісту сейфа. Іноді банки настільки сумлінно виконують свою обіцянку, що навіть спадкоємці клієнта банку не можуть отримати ті цінності, що зберігаються у сейфі. Останнім часом ситуація коли банк відмовляє спадкоємцям у праві доступу до сейфа, що орендував спадкодавець, трапляється все частіше, а тому потребує вивчення на предмет законності дій працівників банку.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, перевіряє, окрім усього іншого, склад спадкового майна. Аналогічне положення містить і п. 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Згідно зі статтями 4, 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Разом із тим порядок розкриття банківської таємниці, встановлений ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внут­рішніх справ України, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну подат­кову політику та на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну полі­тику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов’язаних з фінансовими опера­ціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

На сегодняшний день в использовании ключей ЦСК Миндоходов и ключей Аккредитованного центра сертификации ключей органов юстиции Украины (далее — АЦСКОЮ) возникли некие трудности.

Я использовал ключи ЦСК Миндоходов и перешел на новые ключи АЦСКОЮ. От этого у меня перестал работать доступ UB через веб-браузер, как ни крутил — ничего не получалось. Но все-таки разобрался.

Перед действиями рекомендую закрыть веб-браузер и открытые реестры.

Необходимо удалить программу Користувач ЦСК Миндоходов (она конфликтует с программой Користувач ЦСК АЦСКОЮ).

Заходим на сайт АЦСКОЮ (https://ca.informjust.ua/), переходим в раздел Программное обеспечение и скачиваем программу ІІТ Користувач ЦСК-1 (рис.1).

Делаем на диске (любом) новую папку, например, С:\Cert15-16.

Устанавливаем и запускаем ІІТ Користувач ЦСК-1 (рис. 2).

Переходим в меню «Параметри — Встановити».

Выбираем созданную папку и проверяем по списку, все ли параметры стоят как на картинке (рис. 3–6). Жмем «Ок».

Переходим в меню «Сертифікати та СВС — Отримати з ЦСК». Жмем «Ок» (рис. 7).

В следующем окне жмем «Далі» (рис. 8).

Выбираем носитель с ключом, полученным в АЦСКОЮ, вводим пароль ключа (это тот, который вводим нижним в обычных реестрах). Жмем «Ок», потом в следующем окне сверяем путь к серверу сертификации и жмем «Ок/далі» (рис. 9).

Если все в норме, то получаем сообщение по типу рис. 10, жмем «ДА».

После этой процедуры закрываем программу ІІТ Користувач ЦСК-1 и пробуем пользоваться реестрами с новыми ключами.

У меня такая последовательность действий «вылечила» доступ.