ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАВДАТКУ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Одним із найбільш поширених у правозастосовчій діяльності способів забезпечення виконання зобов’язання є завдаток. Як зазначається у ст. 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

За часів римського права завдаток, який розглядався як грошова сума або інша цінність, що передавалася однією стороною іншій стороні у момент укладення договору, відігравав роль наочного доказу факту укладення договору, а також виконував штрафну функцію, яка мала на меті спонукати боржника виконати зобов’язання (arra poenalis), що виражалося в певних негативних наслідках для сторін, які порушили зобов’язання. Боржник, що не виконав зобов’язання, втрачав завдаток, а кредитор, який відмовився виконати договір, повинен був повернути завдаток у подвійному розмірі. Був відомий римському праву і завдаток, що відігравав роль відступного (arra poenitentialis). У цивільному законодавстві, що діяло до 1917 року, були відсутні загальні положення про завдаток як спосіб забезпечення зобов’язання, були лише окремі норми, що регламентували застосування завдатку в окремих договірних зобов’язаннях: продажу, казенних підрядах і постачаннях, продажу з торгів^[1].

Специфічні риси завдатку, що відрізняють його від інших способів забезпечення виконання зобов’язань, полягають у такому.

По-перше, завдатком можуть забезпечуватися лише зобов’язання, що виникають з договорів, отже, він не може бути використаний, зокрема, для забезпечення деліктних зобов’язань.

По-друге, завдаток, будучи способом забезпечення договірного зобов’язання, одночасно виконує роль доказу укладення договору. Це означає, що якщо сторонами не оспорюється факт видачі (отримання) завдатку, а також якщо і оспорюється, але цей факт підтверджується доказами, договір вважається укладеним. Але, якщо договором передбачена сплата однією зі сторін завдатку, то він вважатиметься укладеним лише після виконання відповідним контраген­том свого обов’язку.

По-третє, завдатком може бути забезпечено тільки виконання грошових зобов’язань. Цей висновок випливає з положення про те, що завдаток видається відповідною стороною в договірному зобов’язанні в рахунок платежів, що належать з неї.

Функції завдатку. Із змісту ч. 1 ст. 570 ЦК випливає, що завдаток виконує три функції.

Перша функція — платіжна. Сутність цієї функції полягає в тому, що завдаток, який видається боржником за основним зобов’язанням та отримання його кредитором, являє собою часткове виконання зобов’язання боржником, і зараховується в рахунок виконаного в майбутньому зобов’язання, одночасно виступаючи доказом того, що таке зобов’язання буде виконано. Але варто зазначити, що платіжна функція завдатку виявляється лише у випадку виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Особливою функцією завдатку є доказова функція, оскільки вона безпосередньо випливає з визначення даного способу забезпечення виконання зобов’язання. Так, у разі невиконання сторонами вимог закону, за яким договір вважається укладеним, надання і отримання завдатку є безумовним доказом укладення договору^[2].

Забезпечувальна функція є головною функцією не лише завдатку, а й будь-якого іншого способу забезпечення виконання зобов’язання. Призначення такої функції полягає в тому, що несприятливі майнові наслідки, які настають у разі невиконання договору^[3], спонукають обидві сторони виконувати головне зобов’язання з метою уникнення таких наслідків. Правовий вплив завдатку на винну у невиконанні зобов’язання сторону визначається в тому, що якщо у порушенні зобов’язання винна сторона, яка надала завдаток, то він залишається в іншої сторони, а якщо порушення зобов’язання сталося з вини особи, яка отримала завдаток, то вона повинна повернути завдаток та додатково сплатити суму розміру завдатку або його вартості. Саме втрата завдатку однією стороною або повернення його в подвійному розмірі іншою стороною складають принцип забезпечувальної функції завдатку.

Предметом договору завдатку можуть бути не лише грошові кошти, а й рухоме майно. Цивільне законодавство визначає «майно» як об’єкт цивільних прав, що представляє собою окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ст. 177 ЦК). Предметом завдатку можуть бути не будь-які речі, а виключно рухомі. При цьому рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК).

Особливість завдатку проявляється в можливості забезпечувати виконання зобов’язання не лише з боку боржника (що є загальним для всіх способів забезпечення виконання зобов’язання), а й з боку кредитора.

Варто зазначити, що договір, забезпечений завдатком, має бути укладений ще до моменту передачі завдатку або одночасно з ним.

Як зазначається в рішенні Верховного Суду України від 16.02.2011, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із договору, укладеного між сторонами. Оскільки договір купівлі-продажу будинку в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані відповідачем грошові кошти у розмірі 1100 доларів США є авансом. Таким чином, суди дійшли помилкового висновку щодо правової природи переданої грошової суми та помилково застосували до спірних правовідносин правила забезпечення виконання зобов’язань^[4].

Щодо іншої цивільної справи Верховний Суд України аналогічно вказав на те, що правило ст. 571 ЦК стосовно правових наслідків порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком, застосовується у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання

Олександр КУХАРЄВ отримати повну версію статті