ОСНОВИ ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН ПОДРУЖЖЯ (ЧАСТИНА 3)

Під час загальної характеристики подружніх договорів не можна залишити поза увагою своєрідний феномен зарубіжного сімейного права. Йдеться про так звані квазідоговори, що являють собою специфічні домовленості подружжя, котрі у точному сенсі договором назвати не можна, тому що вони мають побутовий характер, а за їхнє невиконання не передбачені і не можуть застосовуватися санкції.

Зарубіжні дослідники відзначають, що серйозні проблеми виникають у разі, якщо подружжя намагаються врегулювати шлюбним договором особисті стосунки. Англійське й американське договірне право не забезпечує примусовим виконанням шлюбні договори, що містять положення немайнового характеру, зокрема, про кількість і періодичність народження дітей, прийняття внутрішньосімейних рішень, розподіл сімейної праці (наприклад, договори щодо того, хто з подружжя митиме посуд і виноситиме сміття). Американські суди, як правило, відмовляються визнавати юридичну чинність за договорами, що регулюють поведінку в шлюбі, оскільки втручання судів у подружні відносини в період шлюбу порушувало б їх приватність.

Варто зазначити, що в зарубіжній науковій літературі щодо цього питання висловлюються різні думки. Як вважають американські вчені Е. Расмусен і Дж.Е. Стейк, судам слід визнавати дійсними шлюбні договори, що регулюють поведінку сторін у шлюбі — правова система повинна надавати більш широкі можливості для особистого вибору у сфері шлюбних сімейних відносин. На думку Г. Александера, навпаки, сімейні стосунки є занадто складними і непередбачуваними, щоб дозволяти майбутньому подружжю зв’язувати себе на тривалий строк договірними зобов’язаннями, котрі регулюють усі аспекти їхніх відносин. Розширення в сфері сімейного права застосування принципу свободи договору може дати непередбачувані результати, і тому дефекти сімейного права необхідно виправляти шляхом безпосереднього впливу на всіх суб’єктів, а не розширення приватного розсуду.

Яна БУТ отримати повну версію статті