ОСКАРЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, узагальнення нотаріальної практики, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності в сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є, поряд з іншими формами судового контролю, процесуальним засобом, який забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу — фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
До 1 вересня 2005 року скарги на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні розглядалися в межах окремого провадження як самостійна категорія справ, що представляється більш правильним з точки зору визначення процесуального порядку їх розгляду, оскільки спір про право цивільне тут відсутній. У цьому випадку об’єктом судового захисту є не порушене право позивача, а його процесуальний інтерес, який полягає у визнанні незаконності нотаріальної дії або відмови у її вчиненні та виправленні такої ситуації через звернення до суду. Зазначені міркування дають змогу виснувати, що оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні має знову стати однією із справ окремого провадження. У такому випадку, до речі, буде логічним й закріплення особливого засобу порушення справи: замість позовної заяви тут має подаватися саме скарга, яка суттєво відрізняється від позовної заяви. У позовній заяві позивач формулює дві нерозривно об’єднані між собою вимоги: одна — до відповідача, а інша — до суду, що відповідно зумовлює особливості таких елементів позову, як його предмет та зміст [1, с. 517–519]. Скарга ж як різновид заяви, що є специфічним засобом порушення справ окремого провадження, містить лише вимогу до суду, що зумовлює й особливий суб’єктний склад справ окремого провадження як одну з процесуальних особливостей їх розгляду: тут немає позивача та відповідача, а учасниками справи відповідно до ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) є заявники та заінтересовані особи. Так само віднесення розгляду скарг на незаконність нотаріальних дій або бездіяльності дозволило б розглядати ці справи з урахуванням інших процесуальних особливостей, що є характерними для справ, у межах яких захищається не суб’єктивне право, а юридичний інтерес. Наразі ж, оскільки така категорія справ з окремого провадження вилучена, слід звертатися з відповідним позовом до нотаріуса.
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!