ОРЕНДА ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЗА ЗМІНАМИ 2019 РОКУ

1 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі — Закон № 2498), який визначив шляхи удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, коригуючи реалізацію права оренди (суборенди) земельних ділянок. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади і держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно­правових угод (ст. 131 Земельного кодексу України2). Ці суб’єкти також можуть укладати договір оренди землі.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК). За ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»). У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»). Якщо така угода не буде додана, це може бути підставою для визнання договору недійсним.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України4) і вважається укладеним із моменту досягнення сторонами в належній формі згоди щодо всіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Розглянемо основні складові договору оренди землі. Предметом договору оренди землі є земельна ділянка. Відповідно до ст. 79 ЗК земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування і визначеними щодо неї правами. Зауважимо, що не підлягають переданню в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення і природно­заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об’єктів, крім випадків, передбачених законом. Істотними умовами договору оренди землі (ст. 15 Закону України «Про оренду землі») встановлені: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ольга Розгон отримати повну версію статті