ОКРЕМІ АСПЕКТИ УЧАСТІ НОТАРІУСА У ЦИВІЛЬНОМУ ТА ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

1. Нотаріус як третя особа

Треті особи — це суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають чи залучаються у справу для захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Треті особи заінтересовані у наслідках розгляду судом справи через те, що між ними та сторонами існують правовідносини, а наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами можуть стосуватись також і третіх осіб. Заінтересованість третіх осіб, зокрема, полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом, може стосуватись їх прав. Так, воно може бути підставою для сторони процесу (як правило, позивача) вимагати відшкодування збитків від третьої особи, пред’явивши до неї позов за правом регресу. Отже, участь третіх осіб у процесі спрямована на запобігання ухвалення судом для третьої особи рішень, які можуть мати негативні наслідки для неї. Саме за таких обставин нотаріус може виступити у процесі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У такому разі у нотаріуса буде наявна процесуальна заінтересованість у результатах розгляду цієї справи, а саме не допустити ухвалення рішення, яке впливатиме на обсяг його прав та обов’язків.
У вказаному статусі нотаріуси можуть виступати в цивільному та господарському процесах.
Нотаріус як третя особа у цивільному судочинстві

У цивільному процесі розрізняють два види третіх осіб:

1) які заявляють самостійні вимоги;

2) які не заявляють самостійних вимог.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть пред’явити позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов’язки позивача, однак за своїм змістом їхні вимоги не співпадають з вимогами позивача. Враховуючи, що у спірних правовідносинах, з приводу яких розпочате судове провадження, нотаріус не може мати інтересу, він не може виступати як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача або бути залучені до участі у справі за заявою однієї зі сторін, якщо рішення у справі може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. Відмінність таких осіб від третіх осіб із самостійними вимогами полягає в тому, що їхня зацікавленість полягає не у безпосередньо предметі спору, а в певному результаті його розгляду. Так, винесене судове рішення може потягнути за собою виникнення у них певних обов’язків, наприклад обов’язку відшкодувати шкоду. Тобто треті особи, які не заявляють самостійних вимог, прагнуть захистити себе на майбутнє. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред’явити вимоги до сторони, така сторона зобов’язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. Така ситуація, зокрема, стосується державного нотаріуса як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору, у випадку завдання шкоди діями (бездіяльністю) такого нотаріуса.

Володимир БІРЮКОВ отримати повну версію статті