ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПІД ЧАС ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТУ

У теорії права, юридичній практиці питанням заповіту, його правової природи, порядку оскарження, визнання недійсним відведено важливе місце. Поясненням цього є значні матеріальні інтереси, вільне волевиявлення заповідача, позбавлення заповідачем певної категорії осіб прав на майно тощо. Розглянемо окремі аспекти посвідчення заповіту нотаріусом, які певною мірою можуть сприяти юридичній конструктивності заповіту, його відповідності нормам права та надавати ще більших гарантій для заповідача. Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. При цьому законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК, що спадкування за законом має місце лише в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається (ст. 1234 ЦК).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причини позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, у цьому разі така особа не може одержати право на спадкування. Але попри це, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. До них відносяться: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (ст. 1241 ЦК). Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (ст. 1235 ЦК). Главою 85 ЦК визначено правила, які встановлюють, хто може скласти заповіт, ким він має бути посвідчений, яким чином оголошений та виконаний. Тільки у разі дотримання усіх положень Закону, можливе спадкування за заповітом.

Ілона КУЦЕНКО отримати повну версію статті