ОКРЕМІ АСПЕКТИ НЕДІЙСНОСТІ ЗАБОРОНИ (ОБМЕЖЕННЯ) НА ВІДСТУПЛЕННЯ ГРОШОВОЇ ВИМОГИ

І. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАГИ

У ст. 1080 Цивільного кодексу України^[1] відбувається правове регулювання співвідношення договору факторингу та договору, в якому встановлена заборона чи обмеження на здійснення відступлення права грошової вимоги. Зміст ст. 1080 ЦК ширший, аніж її назва, адже включає не тільки, власне, недійсність заборони (обмеження), але й її правові наслідки.

У Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 встановлено певні особливості недійсності заборони відступлення права грошової вимоги. Зокрема, відступлення права грошової вимоги постачальником фактору є дійсним, незважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє таке відступлення. Проте таке відступлення не є чинним стосовно боржника, який здійснював господарську діяльність на території Договірної держави, яка зробила заяву про те, що відступлення вимоги не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснює свою господарську діяльність на території такої держави (статті 6, 18 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988). Тобто на рівні міжнародного договору недійсність може стосуватися тільки заборони відступлення і виключається недійсність у разі, якщо відповідна держава зробила заяву про її незастосування.

Василь КРАТ отримати повну версію статті