НОТАРІАТ ІТАЛІЇ — ОГЛЯД, ДОСТУП ДО ПРОФЕСІЇ, ТЕХНОЛОГІЇ, ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОСТІ ТА НАЦІОНАЛЬНА РАДА НОТАРІУСІВ1
У вересні 2014 року у Римі на базі Школи нотаріусів Італії Міжнародного університету нотаріату, який створено Міжнародним союзом нотаріату (далі — МСН), відбулося навчання нотаріусів країн — членів МСН.
Від України учасниками Третього випуску Міжнародного університету нотаріату МСН за рекомендаціями Нотаріальної палати України стали приватний нотаріус Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Бернацька Інна та приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Усік Анжела.
Міжнародний університет нотаріусів створено у 2012 році МСН .
Установи МСН постійно працюють над розробкою та актуальною методологією навчання, бо це необхідно для виживання професії нотаріуса у світі, щоб кожен день демонструвати її корисність як соціально-економічну.
Це обов’язково включає в себе модернізацію сучасних нотаріусів і підготовку молодого покоління, що є майбутнім професії.
МСН заохочує нотаріусів зустрічами з колегами по всьому світу, щоб поширювати уявлення про важливу роль нотаріату, що професія повинна бути на службі у суспільства та виступати певним стабілізуючим фактором, а також для обміну позитивним досвідом та участі в інтеграційних процесах.
Сьогодні МСН прагне до навчання нотаріусів та бажаючих ними стати в трьох основних напрямках.
1. На рівні країн — членів МСН, нотаріальні палати яких регулярно пропонують спеціальну підготовку для своїх фахівців сьогодення і в майбутньому.
2. У масштабах континентів через нотаріальні академії, навчальні заклади, які розвиваються, проводять багато тренінгів і семінарів для нотаріусів і тих, хто прагне до цієї професії.
3. У глобальному масштабі в МСН, у рамках важливого проекту Міжнародного університету нотаріусів, який працює тільки два роки, але започаткований на великому ентузіазмі представників країн, нотаріати яких є членами МСН.
МСН бачить велику потребу вкладати кошти в навчання, оскільки норми права, технології та бізнес-практики постійно змінюються, тому що вони вимагають прогресивного розвитку та динамічного руху вперед.
Вивчення міжнародного досвіду необхідне нотаріусам, щоб краще розуміти свою професію, її основи, а також впроваджувати позитивний міжнародний досвід у своїй країні.
У час активних змін в Україні є необхідним доведення до відома максимального кола нотаріусів інформації про основні аспекти організації та функціонування нотаріату Італії, якими люб’язно поділилися з українськими нотарями представники італійського нотаріату.
І. НОТАРІАТ ІТАЛІЇ
Давній Рим вважається колискою нотаріату у світі. Історія Італії цікава своїми науковими працями та дослідженнями цієї професії, нормами права, практикою, різними епохами. Справжня школа нотаріусів Риму була відкрита ще у 1949 році. Вражає повага нотаріусів Італії до професії та органів професійного самоврядування. Орієнтація на дотримання принципів латинського нотаріату забезпечує досконалість професії.
Нотаріуси Італії є публічними офіційними особами. Нотаріат включено Міністром юстиції до правової системи Італії в якості її невід’ємної складової частини.
Статус і організація нотаріальної професії в Італії гарантують, що нотаріуси забезпечують місцеву справедливість доступним для усіх засвідченням документів і договорів за принципом географічного розподілу. Крім того, діяльність нотаріуса є його обов’язком, що позбавляє права безпідставно відмовляти особам, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Останні ж, натомість, мають право вибору нотаріуса.
Ведення справ нотаріусом являє собою складний процес, який включає в себе інформування та консультації клієнтів щодо усіх правових наслідків вчиненої нотаріальної дії, а також про інші правові механізми, які можуть бути застосовані для її результативнішої реалізації. Тому нотаріусів розглядають як «дружніх суддів», а документи, які засвідчуються нотаріусами, наділені особливою доказовою силою, і, як судові рішення, — виконавчою.
Проставляючи печатку держави Італії поряд із підписами сторін на правочинах та інших документах, нотаріуси несуть відповідальність за професійне виконання своїх обов’язків, які передбачені законодавством Італії для вчинення такого роду нотаріальних дій. Це встановлення особи, фіксація дати, відповідність змісту зобов’язань дійсним намірам учасників нотаріальних дій тощо.
Ще однією ознакою нотаріальної професії є публічність нотаріального акта, що полягає в необхідності надання публічного характеру документа перед третіми особами і державою. Для цього в першу чергу необхідно здійснити реєстрацію документа або прав, що виникають з нього, у публічних реєстрах. Наприклад, у земельному кадастрі, торговому реєстрі тощо.
Впровадження останнім часом нових інформаційних технологій в Італії дозволяє вирішити багато проблемних ситуацій як нотаріусів, так і їх клієнтів.
Нотаріуси також повинні забезпечити зберігання архівних документів, а в разі потреби — видачу засвідчених їх копій.
Нотаріуси працюють під контролем держави:
щомісяця звітують про справи та статистичні дані до нотаріальних архівів;
кожні два роки перевіряються Міні-стерством юстиції через місцеві нотаріальні архіви;
кожні чотири місяці перевіряються місцевим агентством доходів.
З 2006 року до Регіональної дисциплінарної комісії (дисциплінарний трибунал) входять судді для розгляду справ щодо порушень нотаріусів.
Прокуратура має окремі повноваження щодо нотаріусів.
Тобто контроль є внутрішній — контроль органів місцевих осередків професійного самоврядування, та зовнішній — контроль Мін’юсту, прокуратури.
Нотаріуси виконують фідуціарні функції: стягують платежі та збори (податки, гербовий збір, платежі за реєстрацію, іпотеку, земельний кадастр тощо), контролюють розрахунки між клієнтами, мають ряд повноважень з реєстрації прав у публічних реєстрах.
Страхуванням професійної відповідальності нотаріусів Італії займаються Національна рада нотаріусів Італії та Гарантійний фонд.
Нотаріальна рада нотаріусів Італії займається організацією пенсійного страхування нотаріусів, пенсійне забезпечення яких з виходом на пенсію сьогодні озвучується колегами близько 5000 євро.
Кількість нотаріусів у Італії — приблизно 5000, населення — близько 60 мільйонів.
В Італії діє квотний розподіл щодо нотаріату, який затверджується Міністром юстиції раз на 10 років залежно від кількості населення.
Нотаріуси можуть працювати самостійно, а можуть об’єднуватися в бюро (асоціації).
ІІ. ДОСТУП ДО ПРОФЕСІЇ
Для того, щоб стати нотаріусом в Італії необхідна вища юридична освіта, отримана в будь-якому університеті Італії або за кордоном, визнана необхідною для нотаріальної практики. Випускникам університету потрібно зареєструватись у місцевій Нотаріальній палаті (раді) і працювати стажистом протягом 18 місяців з професійним нотаріусом.
Відповідно до законодавства Італії студент університету може працювати стажистом в нотаріальній конторі протягом останніх 6 місяців перед випуском (і після отримання освіти він має безперервно працювати 12 місяців). Посадові особи судової влади і юристи, що практикували щонайменше один рік, можуть навчати протягом тривалого періоду (8 місяців) випускників.
Існує всього 16 шкіл, визнаних Національною радою нотаріусів Італії, які функціонують по всій країні; вони підвідомчі місцевим Нотаріальним палатам (радам) і Регіональним комітетам.
У кінці навчального періоду той, хто бажає стати нотаріусом, повинен скласти конкурсний іспит, який вимагає надзвичайно високого рівня підготовки з правових і податкових питань.
Екзамен проходить у Римі і складається з трьох письмових окремих теоретично-практичних тестів (що пов’язані зі спадковим, зобов’язальним і торговим правом).
Кандидати, які здали письмовий іспит, складають усний, що становить три відокремлені тести з таких галузей:
а) цивільне і торгове право;
б) правові норми, що регулюють нотаріат;
в) податкові норми.
Максимальний вік для складання іспиту — 50 років. Екзаменуватися можна тричі. Переможцю визначається місце, де нотаріус-новачок повинен відкрити контору протягом трьох місяців. Максимальне вікове обмеження щодо роботи нотаріусом — 70 років.
Італійський фонд нотаріусів був створений Національною радою нотаріусів (Італійською національною радою нотаріату) і Національним нотаріальним фондом для професійного продовження навчальних курсів для практикуючих нотаріусів і для сприяння знанням історичного і соціального значення нотаріальної культури, що умовно можна назвати наступним рівнем.
ІІІ. НОТАРІУСИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ
Нотартель — це ІТ-компанія для нотаріусів, яка була створена у 1997 році Національною радою нотаріусів Італії з метою комп’ютеризації процесів оформлення нотаріальних документів, документообігу, а також доступу до інформації, яка необхідна нотаріусам при вчиненні нотаріальних дій, користування нею. Нотаріуси використовують електронні інструменти для отримання інформації з різних публічних реєстрів щодо іпотек, обтяжень, земельного кадастру, реєстру власності, торгового реєстру тощо, а також внесення відповідних відомостей до них в межах повноважень.
Можна умовно виділити напрямки роботи Нотартель над такими інструментами, які є складовими Єдиної нотаріальної мережі в Італії.
1. Система автентифікації доступів до реєстрів, яка розпочала свою роботу в 2010 році. Передбачена для усіх нотаріусів, офісних операторів, уповноважених служб та третіх осіб, які мають доступ до тих чи інших інформаційних ресурсів з метою забезпечення повної конфіденційності та безпеки в інформаційному просторі.
Автентифікація — це частина процедури надання доступу для роботи в певній інформаційній системі, є наступною після ідентифікації і передує авторизації. Один із способів автентифікації в інформаційній системі полягає у попередній ідентифікації на основі користувацького ідентифікатора (логіна і пароля — певної конфіденційної інформації, знання якої передбачає володіння певним ресурсом в мережі; отримавши введений користувачем логін і пароль, комп’ютер порівнює їх зі значенням, яке зберігається в спеціальній захищеній базі даних і у випадку успішної автентифікації проводить авторизацію з подальшим допуском користувача до роботи в системі; автентифікація для нотаріусів є посилена із застосуванням ЕЦП).
2. Офіційна (сертифікована) електронна пошта, яка є двох видів:
особиста офіційна електронна пошта нотаріуса;
електронна пошта нотаріуса для його роботи з електронними документами та базами інформації (реєстрами) для електронного документообігу.
3. Цифровий підпис. Організація сертифікації і забезпечення електронним цифровим підписом (ЕЦП) нотаріусів в Італії здійснюється Національною радою нотаріусів Італії. ЕЦП видається цією ж Радою, є електронним інструментом для ідентифікації та автентифікації роботи нотаріуса, посвідчує його особу, статус та повноваження.
4. Онлайн-пошуки — система, що забезпечує доступ нотаріусів до усіх даних в земельному реєстрі, комерційному реєстрі, реєстрі (відділі) автотранспортних засобів, оцінки, а в найближчому майбутньому — і до електронного архіву.
5. Телематичні вимоги та можливості, які забезпечує Нотартель, — он-лайн транзакції в інформаційному просторі. Забезпечують роботу нотаріусів у різних базах та реєстрах на високому рівні обробки та захисту інформації.
6. Електронна нормативна база для нотаріусів. Враховуючи історію нотаріату Італії, ця база включає більше 40000 різних нормативних документів, зокрема рішення Національної ради нотаріусів Італії.
7. Електронне навчання — електронні курси навчання через Інтернет щодо роботи в усіх ресурсах Єдиної нотаріальної мережі.
8. Зберігання електронних документів.
Веб-Нотартель є інтернет-провайдером для нотаріусів і має офіційний сайт. Нотартель активно займається різноманітними технологічними дослідженнями та впровадженням найсучасніших ІТ-технологій. Це дає нотаріусам значні переваги над іншими професіями, оскільки нотаріат крокує в ногу з часом, не потребує затрат державних коштів на свій розвиток і, найголовніше, робить нотаріуса необхідною ланкою у механізмі операцій з нерухомістю. Це дозволяє покращити нотаріальну діяльність обслуговування клієнтів та досягти економії часу, що є надважливим чинником для сучасного суспільства, забезпечення безпеки для інформації. За допомогою застосування ІТ-технологій у нотаріальній діяльності професія нотаріуса стає сучасною та затребуваною, позбавляється своєї консервативної повільності.
ІV. ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОСТІ В ІТАЛІЇ
В Італії закріплено на законодавчому рівні обов’язковість нотаріального посвідчення правочинів з нерухомим майном. Роль нотаріуса в цьому процесі, а також участь нотаріуса в корпоративних відносинах, є дуже важливою. Основним джерелом права, норми якого регулюють цивільно-правові відносини в сфері нерухомого майна, є Цивільний кодекс Італії від 16.03.1942.
Нотаріус є також ключовою фігурою в державній системі реєстрації прав на нерухомість, податковим агентом для своїх клієнтів.
Посвідчуючи правочин, нотаріус одночасно відправляє в електронний спосіб відповідні відомості одразу в три інформаційні бази даних: сховище, кадастр і реєстр.
Таким чином, оновлюється інформація про власника майна, його характеристику і одночасно правочин реєструється для оподаткування.
При цьому чітко фіксується час передачі і з цього моменту право власності переходить від продавця до покупця.
Така система виключає можливість подвійного продажу об’єктів нерухомості.
Відповідно до ст. 1350 Цивільного кодексу Італії договори, що тягнуть перехід права на нерухоме майно, повинні бути вчинені в письмовій формі та посвідчені нотаріально. Італійський нотаріус забезпечує правову визначеність щодо змісту договору: нотаріальний акт, власне, є повним доказом того, що продавець і покупець особисто підписали договір купівлі-продажу, домовились про ціну, що їхні підписи є справжніми і т. ін.
Відповідальність нотаріуса за юридичну чистоту договору породжує необхідність повної перевірки відчужуваного об’єкта нерухомого майна, проведення правової експертизи документів щодо предмета майбутнього договору.
Перевіряється наявність будь-яких обмежень, які перешкоджають або можуть вплинути на перехід права власності на нерухоме майно. Відчужуваний об’єкт перевіряється на відсутність боргів, іпотечних обтяжень, відповідність містобудівним нормам, а також на предмет застави або арешту. Нотаріус витребує документи, що підтверджують право власності продавця.
Нотаріус перевіряє реєстри нерухомості, вивчає історію права власності на об’єкт нерухомого майна протягом 20 років, щоб бути впевненим, що об’єкт нерухомого майна вільний від обтяжень і зобов’язань.
Відповідно до ст. 2946 Цивільного кодексу Італійської Республіки загальний строк позовної давності з операцій з нерухомим майном в Італії становить 10 років. Період часу, за який здійснюється перевірка історії об’єкта нерухомого майна нотаріусом, значно перевищує цей термін. Застосування такої практики в разі, якщо історія об’єкта нерухомості встановлена протягом цього періоду, виключає ймовірність того, що власність чимось обтяжена.
Нотаріус зобов’язаний провести перевірку, пов’язану з правовим статусом власності, до укладення договору, оскільки нотаріус несе відповідальність за договір і за посвідчення нотаріального акта. Нотаріус виступає від імені держави і як податковий (бюджетний) агент отримує від покупця гроші, необхідні для сплати податків, пов’язаних із придбанням майна.
Для укладення договору сторони подають податкові номери, як і в Україні, і відкривають рахунки в банках.
В Італії часто практикується укладення попереднього двостороннього договору купівлі/продажу (Preliminare di compravendita, або Compromesso). Як правило, за ним сплачується завдаток у розмірі від 10 до 15 % вартості нерухомого майна, інколи і більше. Ці договори є актуальними, коли є необхідність отримання іпотечних кредитів. Згідно зі ст. 1131 Цивільного кодексу Італійської Республіки попередні договори є нікчемними (nullo), якщо вчинені в іншій формі, яка передбачена для основного договору. У попередньому договорі купівлі/продажу вказуються реквізити сторін, детальний опис нерухомості, ціна, умови оплати, дата укладення. До договору додаються документи, що підтверджують юридичну чистоту об’єкта, право продавця на продаж і відповідність технічним нормативам.
Далі нотаріус складає текст договору купівлі-продажу (contratto finale), проводить перевірку нерухомості на можливість продажу і на «чистоту» (відсутність боргів, іпотечних обтяжень, відповідність об’єкта місцевим будівельним нормам), оскільки нотаріус несе відповідальність за договір і за вчинення нотаріального акта. Нотаріус перевіряє законність договору: витребує документи, що підтверджують право власності продавця, перевіряючи, чи не є об’єкт предметом застави або арешту. У ході посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості нотаріус повинен довести до відома всіх учасників угоди їх правовий статус, тобто обов’язки, права, а також важливість і відповідальність їхніх дій, правові наслідки.
В обов’язки нотаріуса входить також контроль оплати об’єкта купівлі (через спеціальний депозитний рахунок нотаріуса), переходу права власності на покупця і посвідчення договору купівлі-продажу з урахуванням умов договору, роз’яснення сторонам істотних умов договору, забезпечення обов’язкового підписання договору в присутності нотаріуса.
Зміст та оформлення нотаріальних актів регулюються ст. 51 Закону про нотаріат Італійської Республіки від 16.02.1913 № 89 (Notarile Legge № 89, 1913).
Перелік основних реквізитів, які є обов’язковими для такого документа:
– дата (прописом рік, місяць, день) і місце отримання документа;
– ім’я, прізвище, місце знаходження нотаріуса, а також нотаріальний реєстр, в який він записаний;
– імена, прізвища, дати народження, місце проживання сторін, а також їх представників, свідків і довірених осіб;
– вказівка даних, суми і кількість об’єктів, що є предметом договору;
– ведення і опис предмета договору;
– вказівка на те, що договір був особисто підписаний сторонами, а також свідками, якщо такі є;
– згадка, що договір був складений нотаріусом із зазначенням числа сторінок і листів, з яких він складається. В документах, що складаються більш ніж з одного листа: підписи сторін, перекладача (якщо був присутній), свідків і нотаріуса. Нотаріальний документ підписується в присутності сторін, а в деяких випадках — в присутності двох свідків.
Після змін, внесених Законом від 28.11.2005 № 246, та відповідно до ст. 48 Закону про нотаріат від 16.02.1913 № 89 присутність свідків необхідна тільки для договорів дарування, шлюбних договорів та додаткових угод до них, для подачі заяв про вибір варіанта розділу майна, а також у випадках, коли одна зі сторін не може прочитати документ особисто. Свідки повинні бути повнолітніми, бути громадянами Італії або проживати в ній іноземцями, а також володіти дієздатністю в повному обсязі і не повинні мати особистої зацікавленості в договорі.
Після посвідчення договору нотаріус зобов’язаний здійснити ряд дій з реєстрації договору. Реєстрація проводиться протягом 30 днів з моменту укладення договору та супроводжується сплатою необхідних платежів, мит через банк. Нотаріус, отримавши необхідні грошові кошти від набувача нерухомості, забезпечує перерахування на свій поточний рахунок. Тут нотаріус виступає від імені держави і як податковий, бюджетний агент отримує від покупця гроші, необхідні для сплати податків, інших платежів, пов’язаних із придбанням майна. Реєстрація здійснюється шляхом передачі посвідченого нотаріального акта в реєструючий орган з використанням електронно-цифрового підпису. Отримання нотаріусом повідомлення з реєструючого органу свідчить про успішну реєстрацію договору.
На підтвердження державної реєстрації видається виписка з реєстру.
Вартість послуг нотаріуса залежить від складності договору і вартості нерухомості: чим вища вартість об’єкта, тим менше стягується відсоток.
Норми, запроваджені Декретом від 24.01.2012 № 1 (в редакції Закону від 24.03.2012 № 27), скасували шкалу професійних гонорарів. На цей час в Італії не існує мінімальних і максимальних меж при визначенні гонорару нотаріуса.
У середньому в операціях з нерухомим майном тариф становить не більше 3%–1,5%, який стягується за посвідчення договору, плюс 1,5% за реєстрацію в реєстрі власників. Однак чітко визначеної відсоткової ставки немає, що дає можливість для індивідуального підходу до кожного клієнта.
Вартість нотаріальних дій на території Італії включає в себе оплату державних зборів і податків, оплату вартості послуг з підготовки проекту нотаріального документа, оплату вартості виконання обов’яз-кових реєстраційних дій, а також безпосередній гонорар нотаріуса.
Особа, яка звертається за допомогою до нотаріуса, має право отримати розрахунок приблизної вартості нотаріального акта з урахуванням складності майбутньої угоди.
Розмір ряду державних платежів залежить від різних чинників: це перше чи друге житло, резидент чи нерезидент, житло чи комерційна нерухомість, будівля чи незавершене будівництво, купівля у фізичної особи або юридичної, або фірми-будівельника тощо. Податки нараховуються відносно кадастрової вартості житла, яка часто на 40–60% нижче від суми договору:
податок за запис в Реєстрі нерухомості (податок реєстру) платиться державі в момент купівлі нерухомості;
податок інвентаризації (кадастровий);
іпотечний податок;
податок на додану вартість — сплачують державі при купівлі нерухомості у забудовника або іншої юридичної особи (10% або 20% (для елітних об’єктів);
гербовий збір;
реєстрація в реєстрі власників, яку здійснює нотаріус.
Пільгових категорій, наприклад, малозабезпечених, військових тощо немає, однак є шкала для різних випадків, яка формується в сталих сумах або в відсотковій ставці до кадастрової вартості нерухомості.
Нотаріуси Італії виконують інші функції, які вони називають фідуціарними.
Соціальній та правовій важливості професії нотаріусів в Італії слугує наділення нотаріусів Італії публічними делегованими фідуціарними функціями (повноваженнями), прийняття яких нотаріатом посилює роль професії та додає їй переваг над іншими вільними професіями. Такі функції стосуються окремих моментів управління, посередництва та арбітражу. Виконання таких функцій нотаріусами як висококваліфікованими правниками забезпечується максимально якісно і однаково як для держави, так для клієнтів нотаріуса.
У 2013 році в Італії було проведено реформу в нотаріаті щодо делегування нотаріусам окремої функції контролю за розрахунками між клієнтами. Законом № 147/2013, арт. (ст. 1) передбачено, що сторони кожного правочину з нерухомістю зобов’язані депонувати повну вартість предмета правочину на спеціальний рахунок нотаріуса, що відбувається під контролем нотаріуса. Нотаріус є відповідальним за передачу (перерахунок) грошових коштів власнику за нерухоме майно після виконання усіх умов правочину, окрім податків і зборів, які підлягають сплаті у встановленому законодавством порядку, та реєстрації права власності набувача.
Нотаріуси справляють ряд державних платежів та зборів.
Нотаріуси фактично виконують функції надання юридичного супроводу оформлення документів, беруть участь у проведенні переговорів між клієнтами для того, щоб досягнути максимально ефективних домовленостей на найбільш професійному рівні з урахуванням усіх вимог законодавства, підготовки необхідних документів для вчинення нотаріальної дії (наприклад, відомостей з певних органів, установ, реєстрів тощо), а також змоделювати в майбутньому безспірні правовідносини.
Нотаріуси мають обов’язки у боротьбі з незаконним відмиванням коштів (фінмоніторинг).
Наділення нотаріусів функціями участі у реєстрації в електронних реєстрах та базах свідчить про велику довіру держави до нотаріату, а виконання таких функцій нотаріусами забезпечує залучення до їх реалізації кращих фахівців у сфері права та роботи принципу «єдиного вікна» для громадян.
V. НАЦІОНАЛЬНА РАДА НОТАРІУСІВ ІТАЛІЇ
Національна рада нотаріусів Італії є професійним органом самоврядування нотаріусів Італії. Складається вона з 20 нотаріусів, які обираються строком на 3 роки, але не більше ніж на 2 терміни поспіль. Очолює Раду президент, якого у період відсутності заміщає віце-президент, обирається секретар.
Для виконання повноважень Ради нотаріальної палати нотаріусів Італії створюється Виконавчий комітет.
На такий же строк обирається Ревізійна комісія, яка складається з 3 осіб, які не входять до складу ради.
З метою виконання своїх функцій Національна рада створює КОМІСІЇ, зокрема щодо етики. В разі необхідності до їх роботи залучає представників інших професій, наприклад аудиторів, науковців, викладачів, які не є членами Ради на договірних засадах.
Відповідно до законодавства Італії Національна рада нотаріусів:
проводить консультації та надає висновки на запити Міністра юстиції щодо змін або нововведень у системі нотаріату Італії, професії нотаріуса;
представляє та збирає пропозиції щодо необхідності змін для вдосконалення професії;
проводить дослідження щодо питань, які представляють інтерес для професії;
здійснює заходи щодо захисту інтересів професії;
продукує принципи професійної етики нотаріусів Італії.
Діяльність Національної ради нотаріусів Італії охоплює розроблення та застосування дисциплінарних заходів впливу до нотаріусів, а також їх аналіз та розробку системи заходів щодо їх попередження.
Національна рада тісно взаємодіє з державними інституціями, а також з нотаріальними осередками в регіонах, діяльність яких координує та надає всіляку підтримку.
Місцевими органами професійного самоврядування є загальні збори нотаріусів в територіальних одиницях, нотаріальні колегії (територіальні), регіональні комітети, конгреси, комісії.
З 1 січня 2014 року Національна рада затвердила новий порядок підвищення кваліфікації нотаріусів. Зокрема, закріплено ці повноваження виключно за Національною радою через Школу нотаріусів Фундації (Італійського нотаріату).
Велику увагу Національна рада приділяє постійному підвищенню кваліфікації нотаріусів та розвитку школи.
Вивчаються та аналізуються проблемні питання, міжнародний досвід та новації, які періодично з’являються у світі. Маючи виключні повноваження на підвищення кваліфікації нотаріусів в державі, Національною радою крім навчань організовується значна кількість заходів пізнавального характеру для розширення кругозору нотаріусів з різноманітних тем. Це дуже відповідально планується, готується, проводиться та аналізується. Значна увага приділяється безпосередньому спілкуванню з нотаріусами для врахування їх бачення застосування тих чи інших норм права на практиці.
Усі нотаріуси є обов’язковими членами Національної ради нотаріусів Італії і сплачують обов’язкові членські внески на її утримання та розвиток. Членські внески сплачуються в відсотковому відношенні до виручених коштів та є надзвичайно високими порівняно з Україною.
Національною радою нотаріусів (Італійською національною радою нотаріату) і Національним нотаріальним фондом з метою професійного продовження навчальних курсів для практикуючих нотаріусів і для сприяння знанням історичного і соціального значення нотаріальної культури було створено Італійський фонд (фундація) нотаріусів.
Нотаріуси дуже поважно ставляться до їхнього органу професійного самоврядування, сумлінно сплачують членські внески, які є запорукою функціонування Національної ради на високому рівні.
Бібліотека при Національній раді нотаріусів Італії вражає обсягом. Усі нормативні акти, які регулюють діяльність нотаріату, питання вчинення нотаріальних дій кодифіковано і поформовано в томи.
Крім законодавства чинного і того, яке вже є історією, зібрано багато праць науковців та підручників.
Бібліотека стає в нагоді як для навчання нотаріусів, так і для різного роду наукових та практичних досліджень, що необхідні для професії.
ІТ-компанією Нотартель створено електронний ресурс доступу до нормативних документів, яких більше 40000 в електронному доступі, бібліотека розвивається і наповнюється.
Інна Бернацька отримати повну версію статті
