НОТАРІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС У ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ

1. У 2011 році помирає мати (Спадкодавець), яка на час відкриття спадщини проживала та була зареєстрована одна. Заповіт за життя не склала. Після її смерті залишилися дочка та син, інших спадкоємців, передбачених статтею 1261 Цивільного кодексу України, немає.

Протягом шести місяців з дня смерті ні дочка, ні син спадщину не прийняли.

У 2016 році помирає син. У 2018 році дочка звертається до суду для продовження строку для прийняття спадщини після смерті матері. Суд їй продовжує строк, але вона знову пропускає і цей строк.

У липні 2018 року секретар сільської ради засвідчує справжність підпису на заяві від імені дочки про те, що вона пропустила строк для прийняття спадщини та вважає себе такою, що не прийняла спадщину після смерті матері.

Наприкінці 2018 року до суду звертається онук спадкодавиці (Владислав), батько якого є її сином (помер у 2016 році), для продовження строку для прийняття спадщини. Суд задовольняє позов онука та продовжує строк для прийняття спадщини, при цьому повністю прописує ситуацію по спадковій справі, також зазначає, що інших спадкоємців немає, згідно з даними, наданими сільською радою.

У 2019 році онук на підставі рішення суду подає заяву про прийняття спадщини, але станом на сьогодні при зверненні за отриманням свідоцтва про право на спадщину він подає довідку сільської ради, відповідно до якої до кола спадкоємців входить ще один онук (Іван), батько якого є сином спадко- давиці (помер у 2016 році). Онук Іван станом на сьогодні є малолітнім (10 років). При цьому у цій довідці вказується про факт прийняття ним спадщини після померлої у 2011 році спадкодавиці, оскільки на той час він був малолітньою дитиною у віці 2 років (відповідно до час- тини 4 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Хоча станом на 2011 рік були спадкоємці першої черги, дочка та син.

Законний представник малолітнього онука, Івана, його мати, вважає його таким, що спадщину не прийняв і бажає, як законний представник, подати заяву про відмову від права на спадщину за згодою органу опіки та піклування.

Але право на відмову, надане частиною 4 статті 1273 Цивільного кодексу України, обмежено строком (6 місяців з дня смерті). 

Чи можна вважати малолітнього онука Івана таким, що прийняв спадщину після смерті баби згідно з частиною 4 статті 1268 Цивільного кодексу України, при тому, що право на спадкування у нього виникло у 2018 році (через 7 років)? Якщо так, то як бути з правом на відмову від спадщини?

Чи можливе застосування частини 2 статті 1270 Цивільного кодексу України (продовження строку)?

Відповідь

Відповідно до положень ст. 1258 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1270 ЦК, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Марія БОЖОК отримати повну версію статті