НЕРОЗПОДІЛЕНІ (НЕВИТРЕБУВАНІ) ЗЕМЕЛЬНІ ЧАСТКИ (ПАЇ): ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СЬОГОДЕННЯ

На практиці все частіше виникають ситуації, коли земельна частка (пай) залишається невитребуваною, тобто особа, якій належить право на земельну частку (пай), його не реалізує.

До категорії таких нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) належать:

–        земельні частки (паї), на які громадяни мають право, але не отримали відповідного документа, що підтверджуватиме таке право, або іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай);

–        земельні частки (паї), на які підтверджувальний документ уже отриманий, але власник не розпорядився ним належним чином (не подав заяву про виділення в натурі (на місцевості) для передання в оренду чи сумісного обробітку);

–        земельна частка (пай), власник якої не з’явився на збори і не взяв участь у розподілі земельних ділянок через хворобу або з інших причин;

–        земельна частка (пай), власник якої не встиг до моменту проведення зборів щодо розподілу земельних ділянок оформити право на успадковану земельну частку (пай);

–        земельні частки (паї), власники яких взяли участь у проведенні зборів членів реформованих КСП щодо розподілу земельних ділянок, але не оформили право власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства;

–        земельні частки (паї), власники яких не оформили право власності або померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщину, до якої входять земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»[1] нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) або їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, якщо відоме їх місцезнаходження.

Спершу визначимося з термінами. Так, земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, далі — ЗК), а земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Таке формування передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 ЗК).

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Стосовно земельної ділянки зауважимо, що з 1 січня 2013 року замість державного акта на право власності на земельну ділянку, в разі безоплатного передання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правовим документом на земельну ділянку є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видається відповідною реєстраційною службою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай).

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені в установленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, на дату видачі державного акта на право колективної власності на землю, відповідно до списку, що додається до цього державного акта.

Ольга Розгон отримати повну версію статті