НАЙМАНИЙ ПРАЦІВНИК ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

З точки зору податкового законодавства нотаріус є самозайнятою особою, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, далі — ПК).
Нотаріус має право здійснювати свою діяльність самостійно, а також залучати працю найманих працівників, які виконують технічну роботу, необхідну для належної організації роботи нотаріальної контори.
Статтею 13 Закону України «Про нотаріат» окремо визначено вимоги до особи, яка може бути прийнята в якості помічника приватного нотаріуса. Помічником може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, але не нижче першого рівня (бакалавр), володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як три роки. Не може бути помічником нотаріуса особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Що входить до стажу роботи у сфері права? У листі Міністерства юстиції України від 30.09.2009 № 31-32/310 роз’яснено, що до стажу роботи у сфері права зараховується період роботи на посадах з реалізацією повноважень, пов’язаних з правоохоронними, правовиконавчими, правоустановчими функціями.
За змістом робота у сфері права передбачає розробку або застосування норм права і носить систематичний характер. Це період роботи в органах державної влади (у тому числі судах, органах юстиції, прокуратури), нотаріату, адвокатури, місцевого самоврядування, в профспілкових комітетах та інших громадських організаціях, на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності. Стаж роботи у сфері права визначається на підставі записів у трудовій книжці. Період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (частина третя статті 179 Кодексу законів про працю України) зараховується до стажу роботи за спеціальністю, відповідно до статті 181 цього Кодексу.
Більш детально стаж роботи у сфері права розкривається в роз’ясненнях Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, де вказується, що до стажу роботи за спеціальністю юриста включаються перебування на посадах судді, прокурора, слідчого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, які відповідно до кваліфікаційних вимог потребують наявності вищої юридичної освіти, як підстави для зайняття такої посади; обіймання посади державного виконавця у системі державної виконавчої служби не повинно враховуватися як стаж роботи за спеціальністю юриста; період здійснення оперативно-розшукової діяльності не повинен зараховуватися до стажу роботи за спеціальністю юриста; за наявності достатніх і об’єктивних даних про те, що індивідуальна підприємницька юридична практика особи була постійною і така особа надала підтвердження сплати нею податків саме за таку практику, правові документи, досьє по справах, які підтверджували б, що особа дійсно протягом задекларованого нею терміну професійно і постійно здійснювала цей вид професійної практики, можливо зарахувати такий стаж. Щодо вимог для зарахування стажу у сфері права безпосередньо для нотаріусів подібних конкретних роз’яснень не надавалось. Вищевказаним листом Мін’юсту надано роз’яснення лише в загальних рисах. У багатьох нотаріусів працівники, які не мають достатьо юридичного стажу, прийняті на посаду юрисконсультів і згодом постає питання про можливість їх переведення на посаду помічника та зарахування стажу роботи юристконсультом у нотаріуса до стажу роботи у сфері права. Вважаємо, що для конкретизації цього питання доцільно отримати додаткове роз’яснення регулятора.
Помічник нотаріуса не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Помічнику нотаріуса забороняється використовувати свій статус з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
За дорученням нотаріуса помічник нотаріуса бере участь у прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб, складанні проектів правочинів, свідоцтв, інших документів, пов’язаних із вчиненням нотаріальних дій, і статистичних звітів; вносить записи до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, веде діловодство та архів нотаріуса, готує та надсилає за дорученням нотаріуса запити до підприємств, установ і організацій щодо відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, а також виконує іншу допоміжну і технічну роботу. Помічник нотаріуса не має права підписувати нотаріальні документи та використовувати печатку нотаріуса.
Відповідно до ч. 4 п. 2, п. 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, помічник приватного нотаріуса в якості уповноваженої особи у разі отримання ідентифікатора доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснює прийняття та видачу документів під час державної реєстрації прав.
Таким чином, з можливих працівників приватного нотаріуса лише помічник має право здійснювати повноваження із прий­няття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав. Стосовно виконання інших доручень приватного нотаріуса, за наявності достатньої попередньої підготовки, зокрема навчання, проведеного приватним нотаріусом, інша особа, яка перебуває у трудових відносинах з нотаріусом, але не має вищої юридичної освіти та (або) достатьо юридичного стажу, може виконувати окремі доручення нотаріуса, визначені ч. 4 ст. 13 Закону України «Про нотаріат». Це підтверджено п. 7.13 Правил ведення нотаріального діловодства і оформлюється відповідним наказом з адміністративно-господарських питань.
Приватний нотаріус може мати лише одного помічника. А загальна кількість працівників відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК не може бути більше чотирьох осіб.
Прийняття на роботу працівників приватного нотаріуса здійснюється за трудовим договором та з повідомленням податківців про прийняття працівника на роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (зразок повідомлення податківців про прийняття працівника на роботу наведено в додатку 1).
Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) встановлено, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою (приватним нотаріусом).
Форма трудового договору затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 08.06.2001 № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою». До трудового договору приватного нотаріуса включаються окремі умови пов’язані з особливістю діяльності нотаріуса, зокрема щодо необхідності збереження працівником приватного нотаріуса таємниці вчинення нотаріальних дій.
Статттю 24-1 КЗпП, яка зобов’язувала реєструвати трудовий договір у державній службі зайнятості, виключено Законом від 28.12.2014 № 77-VIII.
Чи має право нотаріус залучати виконавців окремих робіт за цивільного-правовим договором?
На відміну від трудового цивільно-правовий договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Ірина Саяпіна отримати повну версію статті