НАКЛАДЕННЯ ЗАБОРОНИ ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

Заборона відчуження об’єкта нерухомого майна є одним із найважливіших правових інструментів, що забезпечує і охороняє права та інтереси визначених законодавством суб’єктів. Поняття «заборона» походить від дієслова «забороняти», яке означає «не дозволити робити що-небудь, користуватися чим-небудь, вживати що-небудь». Накладення заборони відчуження майна означає неможливість власника обтяженого майна здійснити дії щодо розпорядження ним, зокрема відчуження. Більш детально зупинимось на такій непоширеній нотаріальній дії, як накладення заборони за зверненням органів опіки та піклування.

Так, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» встановлено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 177 Сімейного кодексу України (далі —  СК), органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавленні судом батьківських прав відповідно до ст. 164 СК;

судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до ст. 170 СК;

до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у ст. 165 СК;

особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Зазначений перелік випадків, які вказуються в зверненні щодо накладення заборони, є вичерпним.

Відповідно до абз. 3 ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження, зокрема, за зверненням

Денис СЄЙДАЛІЄВ отримати повну версію статті