НАКЛАДЕННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, УСПАДКОВАНЕ ПІСЛЯ ОСОБИ, ЯКА ВИЗНАНА СУДОМ ПОМЕРЛОЮ

Стаття 46 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) передбачає підстави оголошення особи померлою. Так, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою відбувається за процедурою окремого провадження (ст. 293 ЦК). Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Після набрання чинності рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

У випадку ж, коли до нотаріуса звертаються безпосередньо спадкоємці із свідоцтвом про смерть, виданим на підставі рішення суду про оголошення особи померлою, нотаріусом оформлюється спадкова справа за загальними правилами ведення та оформлення спадкових справ. Відмінність в оформленні спадкових прав в такому випадку полягає в тому, що при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, нотаріусом накладається заборона відчуження успадкованого нерухомого майна.

Олена Бунякіна отримати повну версію статті