НАБУТТЯ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

І. Загальна характеристика

За загальним правилом в Україні застосовується реєстраційна система набуття прав на торговельну марку. Вона полягає в тому, що особа, яка бажає зареєструвати певне позначення (або комбінацію позначень) як торговельну марку, має звернутися до Установи (Державної служби інтелектуальної власності України) та отримати свідоцтво.

Оскільки в різних нормативно-правових актах вживаються відмінні поняття та слово­сполучення, варто звернути увагу на певні термінологічні неузгодженості, які стосуються визначення того, що виступає об’єктом державної реєстрації. Зокрема:

«рішення про реєстрацію знака» (п. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»^[1]); «державної реєстрації знака» (п. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);

Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі — реєстр) — це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації знаків для товарів і послуг (п. 1.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 № 10).^[2]

Видається, що більш логічним є використання словосполучення «державна реєстрація торговельної марки», адже саме щодо певного позначення Державною службою інтелектуальної власності України приймається рішення про реєстрацію його як торговельної марки.

Переваги реєстраційної системи набуття прав на торговельну марку проявляються, зокрема, в тому, що:

а) реєстрація торговельної марки є актом, який дозволяє зафіксувати об’єкт правової охорони і перелік товарів (послуг), для вирізнення яких зареєстроване певне позначення;

б) реєстрація торговельної марки є способом повідомлення іншим особам (споживачам, виробникам та ін.) про набуття на певне позначення виключних прав. Таке інформування здійснюється за допомогою публікації про видачу свідоцтва на торговельну марку. Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості;

в)  реєстрація торговельної марки є обов’язковою умовою для проведення міжнародної реєстрації торговельної марки на підставі Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво на торговельну марку, подає до Установи заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Василь КРАТ отримати повну версію статті