МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ НОТАРІУСАМИ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНІВ УКРАЇНИ ЩОДО УТОЧНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ НОТАРІУСІВ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕЄСТРАЦЇІ ПОХІДНИХ РЕЧОВИХ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ»

Рекомендовано
ГТУЮ у Рівненській області
відділенням НПУ у Рівненській області

 

Підготовлено
Головою відділення НПУ
в Рівненській області
членом Комісії НПУ

 

І.М. Бернацькою

 

1.           Щодо повноважень нотаріусів при реалізації положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення»

2.           Щодо строків проведення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення нотаріусами (без вчинення нотаріальної дії)

3.            Щодо платежів, які справляються при проведенні державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення нотаріусами (без вчинення нотаріальної дії)

4.            Щодо особливостей порядку проведення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення нотаріусами (без вчинення нотаріальної дії)

5.           Щодо документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

6.           Передача нотаріусом документів до органу державної реєстрації прав

7.           Формування справи 01-30 нотаріусом

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення пов­новажень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 5 березня 2015 року, який набрав чинності 25 березня 2015 року, внесено зміни до ряду нормативно-правових актів, зокрема до Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».

Розширено повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме:

–        надано право нотаріусам здійснювати державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, незалежно від нотаріального посвідчення договору, відповідно до якого виникає таке право;

–        визначено особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Щодо реалізації положень даного Закону необхідно розглянути наступні питання.

1. Щодо повноважень нотаріусів при реалізації положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення»

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріус є спеціальним суб’єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Даною статтею передбачено також, що нотаріус під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, при цьому користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Нововведенням вищевказаного Закону є надання нотаріусам права доступу та користування Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Даний порядок встановлено у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, технічної реалізації якого очікуємо.

Нотаріусу під час здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку надано право здійснювати пошук у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формувати витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписувати та посвідчувати печаткою нотаріуса. Користування державним земельним кадастром здійснюватиметься безпосередньо нотаріусом, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Ч. 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.

Необхідно звернути увагу на особливі умови, яких необхідно дотримуватись нотаріусом при визначенні власних повноважень здійснення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки (без вчинення нотаріальної дії).

Першою особливою умовою здійснення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки нотаріусами (без вчинення нотаріальної дії) є приналежність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.

Ст. 22 ЗКУ визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Зокрема, до земель сільськогосподарського призначення належать:

а)  сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б)  несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а)  громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б)  сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в)  сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г)  несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства;

ґ)  оптовим ринкам сільськогосподарської продукції — для розміщення власної інфраструктури.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

ПРИМІТКА!

Ч. 4 ст. 81 ЗКУ визначено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Щодо земель сільськогосподарського призначення, які набуті у власність громадянами України, які згодом змінили громадянство, — у Земельному кодексу України такої вимоги не існує.

Другою особливою умовою здійснення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки нотаріусами (без вчинення нотаріальної дії) є дотримання порядку визначення повноважень залежно від місця розташування земельної ділянки.

На реалізацію ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерством юстиції України видано наказ Міністерства юстиції України від 31 березня 2015 року № 463/5.

Пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 28 травня 2014 року № 845/5 «Про заходи щодо державної реєстрації прав на землі сільськогосподарського призначення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 травня 2014 року за № 568/25345, зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 31 березня 2015 року № 463/5, визначено, що державна реєстрація прав на землі сільськогосподарського призначення може проводитися нотаріусом у випадках, передбачених абзацом четвертим частини п’ятої статті 3 та статтею 4² Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за місцем розташування земельної ділянки або у межах відповідної області, де розташована така земельна ділянка.

У випадку проведення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, ст. 4-2 вищевказаного Закону передбачена одночасність реєстрації права власності на таку земельну ділянку за такими ж правилами.

Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, окремо визначені законодавцем у ст. 4-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зокрема, передбачено, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень статті 16 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 8-1 частини другої статті 9 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Слід зазначити, що доповнення вищевказаного Закону ст. 4-2 не виключає можливості звернення власника земельної ділянки разом з набувачем похідного права для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яке виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

2. Щодо строків проведення державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення нотаріусами (без вчинення нотаріальної дії)

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у СТРОК, що не перевищує п’яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою статті 15 вищевказаного Закону) з дня надходження заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Інна Бернацька отримати повну версію статті