КОРПОРАТИВНИЙ ДОГОВІР — ДІЄВИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ ЧИ ЗАЙВА НОВЕЛА ЗАКОНОДАВСТВА?

Прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон) безперечно відповідало вимогам часу. Адже в Закон України «Про господарські товариства», ухвалений в 1991 році, коли в Україні по суті не існувало вільних господарських та корпоративних правовідносин, постійно вносились зміни, він удосконалювався, але все одно правники відчували гостру потребу в прийнятті уніфікованого закону, який би врегулював правовідносини у сфері корпоративного права, пов’язані зі створенням та функціонуванням товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, як найбільш розповсюджених організаційно-правових форм господарських товариств.
Вже майже як два місяці набув чинності зазначений Закон, науковцями та юристами-практиками проаналізовано його норми та особливості застосування, відмічено багато позитивних змін, звичайно, є і певні неузгодженості, та особисто для мене залишається цікавою і не до кінця розкритою тема корпоративного договору. Корпоративний договір, його особливості, порядок укладення має значення як для нотаріуса, який буде вчиняти таку нотаріальну дію, тобто посвідчувати його в разі бажання сторін, так і для нотаріуса в статусі державного реєстратора юридичних осіб, якщо здійснюються реєстраційні дії, тим чи іншим чином пов’язані з умовами та реалізацією корпоративного договору.
Отже, спробуємо розібратись, чим зумовлена поява такого виду договорів в українському законодавстві, і чи не досить статуту, установчого документа, який по суті має імперативний характер для учасників врегулювати всі проблемні питання. Як свідчить світова практика, саме диспозитивні, договірні норми, дозволяють ефективно вирішувати найбільш складні проблеми корпоративного управління. Такий підхід цілком логічний, адже розподіл повноважень всередині товариства повинен визначатися особами, які це товариство заснували для досягнення власних комерційних, господарських та інших цілей. При укладенні зазначених угод учасники можуть регламентувати відносини корпоративного управління, які не врегульовані законом та установчими документами. Це, у свою чергу, дозволить власникам корпоративних прав більш ефективно здійснювати управління та контроль за діяльністю юридичної особи, їх відносини набувають легалізованої гнучкості, що було неможливо за статутами, де чітко регламентувались права та обов’язки учасників.

Тетяна СТРАЖНИК отримати повну версію статті