КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО: ОКРЕМІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ

Закріплення на рівні Господарського кодексу України[1] окремих конструкцій, незважаючи на те, що вони прямо не «перехрещуються» з Цивільним кодексом України[2], породжує правову невизначеність у регулюванні відповідних відносин. Прикладом такої ситуації є впровадження в главі 31 ГК регулювання комерційного посередництва.

Господарська література аж надто «пістрявить» про здобутки ГК у сфері регулювання комерційного посередництва[3], проте такого роду твердження залишають поза увагою численні теоретичні та практичні проблеми щодо регулювання цим Кодексом комерційного посередництва взагалі, та агентського договору зокрема. Разом з тим можливо виокремити декілька аспектів проблематики стосовно комерційного посередництва.

По-перше, залежно від правової системи (континентальної або англосаксонської) відбувається застосування тієї чи іншої конструкції представництва[4]. У ЦК закріплено традиційну для континентального правопорядку модель представництва, в якій основу складають норми про представництво та договір доручення.

Натомість глава 31 ГК містить «посередницько-представницьку» конструкцію агентського договору з окремими вкрапленнями англосаксонської системи, наприклад, щодо виникнення агентських відносин внаслідок схвалення суб’єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб’єкта агентом без повноваження на її укладення (абз. 3 ст. 296 ГК)[5].

По-друге, за наявності різного концептуального підходу до регулювання, дивує, що вкотре міститься відсилання до норм ЦК про доручення (ч. 2 ст. 305 ГК). При цьому, неможливо не зауважити, що такого роду відсилання відобразилося й на судовій практиці.

Наприклад, ВГСУ: (а) кваліфікував договір морського агентування як договір доручення, і застосував норми ЦК[6]; (б) здій-снив паралельне застосування норм, що регулюють припинення договору доручення (ст. 1008 ЦК) і припинення агентського договору (ст. 304 ГК)[7].



[1]    Далі – ГК.

[2]    Далі – ЦК.

[3]    Див напр.: Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 3-тє вид., перероб. і допов. / за заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – С. 517; Потудінська О.В. Правова природа комерційного посередництва / О.В. Потудінська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція.  – 2013. – № 6-1 (2). – С. 77. Хоча ще в радянські часи існувало відповідне правове регулювання і в доктрині аналізувався агентурний договір. Див.: О торговых агентах : постановление ЦИК СССР, СНК СССР от 29.10.1925  // СЗ СССР. – 1925. – № 76. – Ст. 569; Ландкоф С.Н. Торговые сделки: Теория и практика / С.Н. Ландкоф. – Х.: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1929. – С. 11–33. А згодом, ще 1995 р. при прийнятті КТМ було закріплено главу 5, присвячену морському агентуванню.

[4]    Див. напр.: Ernest W. Huffcut Elements of the Law of Agency. – Washington: Beard Books, 1999. – 249 р.; Бабкина Е. Развитие теории представительства в коммерческих отношениях / Е. Бабкина // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1999. – № 4. – С. 28 – 33; Сафиуллина Г.Д. Типичные признаки агентирования в английском праве / Г.Д. Сафиуллина // Научный ежегодник Института философии и права УрО РАН. – 2005. – Вып. 5.– С. 470 – 483; Гражданское и торговое право зарубежных стран: учеб. пособие / под общ. ред. В.В. Безбаха и В.К. Пучинского. – М.: МЦФЭР, 2004. – С. 206 – 215; Гражданское и торговое право Европейского Союза (основные институты): учеб. пособие / под общ. ред. В.В. Безбаха, В.Ф. Поньки, К.М. Беликовой. – М.: РУДН, 2011. – С. 159 – 185.

[5]    Варто підкреслити, що в міжнародній практиці досить «обережно» ставляться до рекомендацій щодо регулювання агентських договорів із намаганням не створити суперечностей поміж тими чи іншими правопорядками. І тим паче неможливо відшукати в цих рекомендаціях аналог такої господарської підстави виникнення агентських відносин, як схвалення угоди, укладеної без повноважень.  Див. напр.: Руководство МТП по составлению торговых агентских соглашений между сторонами, находящимися в разных странах: Публикация Международной торговой палаты № 410 с изм. и доп. 1983 г. [Электронный ресурс] // Справочная правовая система «КонсультантПлюс Проф»; Типовой коммерческий агентский контракт ICC. Второе издание: Публикация Международной торговой палаты № 644 [Электронный ресурс] // Справочная правовая система «КонсультантПлюс Проф». Директива Совета Европейских сообществ «О сближении законодательств государств-членов ЕС в отношении независимых коммерческих агентов» от 18.12.1986 № 86/653/ЕЭС [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_949

[6]    Див.: Постанова ВГСУ від 24.10.2013 у справі № 5020-1055/2011 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34336999

[7]    Див.: Постанова ВГСУ від 07.10.2010 у справі № 10/265-09 (18/492-07(7/218-07)) [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11782800

Василь КРАТ отримати повну версію статті