КОМЕНТАР ДО СПАДКОВОЇ СПРАВИ ПРО НАЯВНІСТЬ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НА СПАДКОВОМУ МАЙНІ

У провадженні нотаріальної контори перебуває спадкова справа, яка заведена в липні 2012 року. Спадкоємцем є донька померлої особи. Спадковим майном є квартира, яку спадкодавиця, (умовно) Іванова Марія, набула за договором довічного утримання, відчужувачем за яким була (умовно) Шевченко Галина. При підготовці документів до видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі поданої спадкоємицею заяви про видачу свідоцтва (січень 2014 року) було встановлено той факт, що на квартирі, яка є спадковим майном і відповідно була предметом договору довічного утримання, існує заборона відчуження, накладена на підставі зазначеного договору довічного утримання.

Договір між сторонами було укладено в 1992 році. Відчужувач за договором, Шевченко Галина, померла в 1998 році.

З цього часу до 2012 року набувач за договором, а в даному разі спадкодавиця, Іванова Марія, не звернулася до нотаріальної контори з питання зняття заборони відчуження і померла у 2012 році.

Враховуючи те, що з січня 2013 року припинено дію Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та змінено порядок доступу до наявної там інформації, а також те, що пряме право на звернення до компетентних органів за умови надання оригіналу свідоцтва про смерть Шевченко Г. мала безпосередньо Іванова М., то нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та роз’яснено спадкоємиці про порядок зняття заборони відчуження та вилучення запису з реєстру шляхом звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного провадження.

Спадкоємиця звертається до районного суду міста Києва, однак не з позовною заявою про зняття заборони відчуження з квартири, яка є предметом спадкування, а з адміністративним позовом про зобов’язання Головного управління юстиції в особі державної нотаріальної контори зняти заборону відчуження з об’єкта нерухомого майна.

Руслана Ричок отримати повну версію статті