ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ НОТАРІАТУ

Історію становлення нотаріату можна умовно поділити на декілька етапів.

1.  Стародавній Єгипет, Стародавній Вавилон, Стародавня Греція, Стародавній Рим та Візантія

І хоча в Єгипті, Вавилоні та Греції не існувало нотаріусів в тому статусі, в якому вони існують сьогодні, однак діяльність окремих осіб можна назвати прообразом нотаріальної діяльності. Спершу нотаріат виник як різновид адміністративної діяльності. Так, тисячоліття тому у Вавилоні, Єгипті, Іудеї існували писарі-канцеляристи, які вели численні прибутково-витратні книги, переписували населення і його майно тощо 1. Писар Стародавнього Єгипту мав різні сфери діяльності: його засвідчення потребували польові роботи, комерційні операції, вирішення адміністративних проблем, армія, іноді писарі виконували функції жреців. Доба після 2000 року до нашої ери називається Середнє царство. Знайдені документи тих часів нагадують акти. Отже, мав бути і той, хто їх складав, тобто писар-нотаріус. Кількість документів збільшилася за часів Нового царства (приблизно 1560–1060 pp. до н.е.). Тоді внутрішні конфлікти врегульовували саме писарі, які спеціально займалися судовими питаннями; кенебет — вид ради, що складалася зі знаті; не існувало постійно чинних судових інституцій; стабільність забезпечували спеціальні писарі, які зналися на адміністративних справах і були зобов’язані зберігати архіви. Не існувало відмінностей між цивільним та кримінальним правом. Писарі слідкували за сплатою, продажем, позикою предметів, орендою та продажем худоби. Серед актів можна відстежити і такі, що сьогодні ми віднесли б до сімейного права. Окремі посадові особи, що забезпечували формування доказів в Стародавньому Єгипті, називалися агрономоми, а в Греції — ієромемнеси чи епістази та були священнослужителями. Одні з перших форм нотаріату можна знайти і в староєврейській державі. Ґрунтуючись на аналізі прадавніх рукописів, історики дійшли висновку, що ізраїльтяни познайомилися з писемністю, коли знаходилися в Єгипті, і стали активно використовувати її в державних справах і в процесі судочинства. Приблизно з середини II тисячоліття до н.е. про книги і державні письмові акти згадується вже як про звичне явище.

У Стародавній Греції за часів Аристотеля, Плутарха, Діогена нотаріуси почали оформлювати та реєструвати договори, посилаючись як на приватне, так і на державне право.

Анастасія ЛЕВЧЕНКО, ОЛЕНА КИРИЛЮК отримати повну версію статті