ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ЩОДО ВІДЧУЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ (ПАМ’ЯТКИ)

Охорона об’єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Об’єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.
Правові відносини, пов’язані з охороною культурної спадщини, регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 (далі — Закон).
Згідно зі статтею 1 Закону об’єкт культурної спадщини — це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості.
Нерухомим об’єктом культурної спадщини є об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
У свою чергу, пам’яткою культурної спадщини (далі — пам’ятка) є об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

отримати повну версію статті