ДУБЛІКАТ. ВИДАЧА ДУБЛІКАТА ДОКУМЕНТА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ЗМІН У ДЕРЖАВНОМУ РЕЄСТРІ ПРАВ ЗА ДУБЛІКАТОМ ДОКУМЕНТА, ЩО СВІДЧИТЬ ПРО НАЯВНІСТЬ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

З правової точки зору дублікат — документ, ідентичний похідному, що має такі самі юридичні наслідки, як і оригінал. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості його використання з певних причин.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні ч. 5 ст. 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у ст. 40 Закону України «Про нотаріат».

До 01.01.2013 оформлення права власності на нерухоме майно на підставі вчиненого правочину або виданого свідоцтва про право власності проводилось, зокрема, органами місцевого самоврядування відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18.02.2002 за № 157/6445, яке втратило чинність 01.01.2013.

В зв’язку із запровадженням з 01.01.2013 в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться, зокрема, органами державної реєстрації прав — структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції.

Починаючи з 01.01.2013, повноваженнями видавати свідоцтво про право власності на нерухоме майно та, відповідно, його дублікат наділені державні реєстратори прав на нерухоме майно.

У зв’язку з набранням чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» поняття «державна реєстрація договору (правочину)» перестало застосовуватися в юридичній практиці. Пов’язано це з тим, що державній реєстрації підлягає саме право на нерухоме майно, а не правочин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 прийнятий Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким регламентовано, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (абзац 2 ст. 2) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно — це офіційне визнання і підтвердження державою не тільки фактів виникнення, а і переходу або припинення прав на нерухоме майно, а також обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює засади державної реєстрації прав, відповідно до яких державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до Закону держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Адже непоодинокі випадки, коли дія відбулась, договір або правочин, на підставі якого мало би бути зареєстровано право, посвідчений нотаріально (до 2013 року), але до відповідного органу влади, повноважного на реєстрацію прав на нерухоме майно, громадянин документ не подав — державна реєстрація права власності не відбулась, інформації ані в БТІ, ані в іншому повноважному органі не має, а оригінал документа про право власності втрачений.

МАРИНА ЄЛЬКІНА отримати повну версію статті