ДТП. ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ МАЙНОВІ ПРАВА?

За статистикою кожну добу в Україні відбувається 477 дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в яких гине близько 10 людей. Враховуючи стан доріг та культуру водіння більшості автовласників в Україні, є великий ризик для кожного, хто сидить за кермом автомобіля, хоча б раз у своєму житті потрапити у дорожньо-транспортну пригоду.

Щоб уберегти себе від цього, слід сумлінно виконувати правила дорожнього руху. Однак потрапити у дорожньо-транспортну пригоду можна і не з власної вини, а через необережність іншої особи. В такому разі необхідно знати, як захистити свої майнові права під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди та подальшого відшкодування завданої нею шкоди. Насамперед слід знати про свої права та обов’язки. У цьому допоможуть Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961‑IV (далі — Закон), зі змінами, постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до Закону дорожньо-транспортна пригода — це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Особа, яку буде визнано винною у ДТП, притягується до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності.

До ДТП призводять:

порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП України));

перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху (ст. 122 КпАП України);

порушення особами, які керують транспортними засобами, правил руху через залізничні переїзди ст. 123 КпАП України);

порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст. 124 КпАП України);

керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 130 КпАП України);

порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів на транспорті (ст. 133 КпАП України).

Однак найбільш суворе покарання для осіб, з вини яких сталася дорожньо-транспортна пригода, передбачено ст. 286 Кримінального кодексу України за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Згідно з цією статтею, якщо таке кримінальне правопорушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, — це карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. А якщо вони спричинили загибель кількох осіб, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

У разі настання ДТП, якою завдана шкода, водій транспортного засобу зобов’язаний:

дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов’язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів із дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.

Зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду разом зі схемою місця ДТП наведено у додатку.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком або Моторним транспортним страховим бюро України (далі — МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Зазначений обов’язок власника транспортного засобу діє протягом десяти робочих днів із часу одержання страховиком (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Також під час кожної поїздки водій автомобіля повинен мати при собі такі документи, необхідні для пред’явлення контролюючим органам та їх посадовим особам:

посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

реєстраційний документ на транспортний засіб;

поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Учасники бойових дій та інваліди війни, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, та повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Ігор Мачульський отримати повну версію статті