ДРРП ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Вже майже два роки минуло, відколи на нотаріусів було покладено додаткову функцію — державного реєстратора.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме  майно  —  це офіційне  визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення  прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А отже, державна реєстрація визначається як технічна процедура визнання державою права власності на нерухоме майно, що відбувається завдяки внесенню відповідних записів до Державного реєстру речових прав.

Нотаріус визначений Законом як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено таке. Крім того, що нотаріус проводить державну реєстрацію прав, які набуваються в процесі вчинення ним нотаріальної дії, нотаріус має право у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, унаслідок якої виникають речові права, що є похідними від права власності та за відсутності державної реєстрації права власності на це майно у Державному реєстрі, проводити державну реєстрацію права власності на це майно та одночасно державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього. Державна реєстрація речового права на це майно походитиме від реєстрації права власності на нього.

Нотаріус як спеціальний суб’єкт здійснює функції державного реєстратора, а саме:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав  на  нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог Закону; наявність факту  виконання  умов  правочину,  з  якими закон та/або договір пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

приймає  рішення  про  державну  реєстрацію  прав  та  їх обтяжень,  про  відмову  в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

відкриває і  закриває  розділи  Державного  реєстру  прав, вносить до них відповідні записи;

присвоює  реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року,  запитує  від  органів  виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного

Наталя ДМИТРІЄВА отримати повну версію статті