ДОГОВОРИ СПАДКОЄМЦІВ НА СТАДІЇ ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ

Чинний Цивільний кодекс України (далі — ЦК) значно розширив диспозитивні засади регулювання цивільних правовідносин, в тому числі у сфері спадкування. Спадкоємці, які прийняли спадщину, проте не отримали свідоцтво про право на спадщину, наділені правом укласти правочини, спрямовані на розпорядження своїми спадковими правами.

Серед таких правочинів закон визначає: договір про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК); угоду про зміну розміру частки у спадщині (частини 2, 3 ст. 1267 ЦК) та договір про поділ спадщини між спадкоємцями (ст. 1278 ЦК).

Особливість наведених правочинів полягає передусім у локальному характері, що означає можливість їх вчинення виключно у сфері правовідносин спадкування. Це впливає на суб’єктний склад договорів, адже вони можуть укладатися виключно між спадкоємцями. У зв’язку з цим необхідно враховувати зміст ст. 1224 ЦК, що регламентує коло осіб, які усуваються від права на спадкування, що у свою чергу позбавляє їх права вчиняти зазначені правочини.

І. Договір про зміну черговості одержання права на спадкування

Згідно зі ст. 1258 ЦК право на спадкування за законом спадкоємці одержують почергово: кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Водночас закон надає можливість зміни закріпленого законом правила черговості.

Зміна черговості одержання права на спадкування — це встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом. Існують два способи зміни черговості одержання права на спадкування: за домовленістю спадкоємців (договірний) та судовий.

Відповідно до ч. 1 ст. 1259 ЦК черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити права спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Примітно, що Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не регламентує наведений договір щодо його змісту, особливостей укладення, а лише відтворює положення ЦК стосовно можливості зміни черговості одержання права на спадкування шляхом укладення відповідного договору, укладеним після відкриття спадщини (п. 4.7 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Договір про зміну черговості спадкування укладається між спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкування, з однієї сторони, та спадкоємцем наступної черги — з іншої. Спадкоємець наступної черги є стороною за цим договором, оскільки у результаті його укладення виникають правові наслідки (закликання до спадкування), що стосуються передусім цього учасника правовідносин. Стаття 1259 ЦК оперує таким терміном як «заінтересований спадкоємець», тобто визначальною ознакою сторони договору про зміну черговості одержання права на спадкування є наявність інтересу. Спадкоємець наступної черги, який не повинен закликатися до спадкування за загальним правилом черговості, очевидно, має найбільший інтерес у договорі, оскільки завдяки цьому набуває право на спадкове майно, а відтак, він має бути стороною договору.

Укладення договору про зміну черговості не позбавляє спадкоємця необхідності звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК.

Як зазначено у ст. 1269 ЦК, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Водночас закон дозволяє прийняття спадщини без спеціального волевиявлення. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї; малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від неї (ст. 1268 ЦК). Отже, серед способів прийняття спадщини без спеціального волевиявлення окремо не визначено «укладення договору про зміну черговості», що дозволяє зробити висновок про застосування до досліджуваних відносин ст. 1269 ЦК.

Сторонами договору про зміну черговості одержання права на спадкування можуть бути лише фізичні особи, визначені хоча б у одній із черг спадкоємців за законом (статті 1261–1265 ЦК). Крім того, такий договір може бути укладений і з особою, яка спадкує за правом представлення відповідно до ст. 1266 ЦК. Спадкування за правом представлення — це особливий порядок спадкування за законом, за яким до спадкування закликаються особи, які заступають собою місце спадкоємця, що помер раніше, ніж спадкодавець. Можливість укладення договору такими особами пов’язане з тим, що спадкоємці за правом представлення є безпосередніми та самостійними наступниками спадкодавця. Ці права вони набувають на підставі закону через кровну спорідненість, а не в якості наступників або представників спадкоємців більш близьких ступенів, померлих до відкриття спадщини. Ніякого переходу спадкової частки від спадкоємця, якого заміщають, до спадкоємця, який спадкує, за правом представлення не відбувається і навіть не припускається.

Законом не встановлено особливих умов закликання до спадкування спадкоємця наступної черги. Тобто це може бути, наприклад, спадкоємець третьої черги при закликанні до спадкування спадкоємців першої черги. Вказаний спадкоємець може і не проживати разом зі спадкодавцем, не надавати йому матеріальну допомогу, бути працездатним тощо; однак має належати до кола спадкоємців за законом та погодитися прийняти спадщину.

Слід одразу підкреслити, що закликання до спадкування на підставі укладеного між спадкоємцями договору не є окремим видом спадкування. Статтею 1217 ЦК передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Враховуючи ту обставину, що змінити черговість можливо лише шляхом закликання до спадкування спадкоємця за законом, такі правовідносини існують у межах спадкування за законом, а відтак — є особливим порядком закликання до спадкування за відсутності заповіту. Такий порядок закликання до спадкування є виключенням із загального правила черговості прийняття спадщини спадкоємцями за законом (ст. 1258 ЦК).

Олександр КУХАРЄВ отримати повну версію статті