ДОГОВОРИ ПРО НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ: НОВЕЛИ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

9 листопада 2017 року було підписано Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (далі — Закон № 2189), який вводиться в дію з 1 травня 2019 року. Введення в дію цього Закону планується поступово, зокрема частина норм запроваджуються через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. 7 червня 2018 року цей Закон було вже змінено. Закон № 2189 вводить значні зміни саме у види, умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, а тому доцільно розглянути новели житлового законодавства у сфері надання комунальних послуг.
І. Види договорів про надання житлово-комунальних послуг
Договори про надання житлово-комунальних послуг залежно від виду споживача (індивідуальний або колективний) поділяються на два види: індивідуальний та колективний договір. Індивідуальний договір про надання житлово-комунальних послуг — це договір, який укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Колективний договір про надання житлово-комунальних послуг (далі — колективний договір) — договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов’язковим для виконання всіма співвласниками) (абз. 8 п. 1 ст. 1 Закону № 2189) [1].
Залежно від виду комунальних послуг може укладатися відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг: договір управління багатоквартирним будинком, договір з постачання та розподілу природного газу, договір постачання та розподілу електричної енергії, договір постачання теплової енергії, договір постачання гарячої води, договір централізованого водопостачання, договір централізованого водовідведення, договір поводження з побутовими відходами.

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті