ДОГОВІР ПОЖЕРТВИ: СПІЛЬНІ РИСИ ТА ВІДМІННОСТІ ВІД ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ

Договір пожертви не є досить розповсюдженою нотаріальною дією, але інколи саме він є тим правовим механізмом, який може врегулювати майнові відносини між певними суб’єктами. За своєю юридичною суттю договір пожертви є різновидом договору дарування, про що прямо зазначається в ст. 729 Цивільного кодексу України (далі — ЦК). Проте в зазначених правочинах є дійсно багато спільних рис, а є й багато відмінностей, наслідком чого є відокремлення договору пожертви в окремий вид цивільно-правових угод.

Так, за визначенням ЦК, пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети. Отже, на відміну від звичайного договору дарування предметом пожертви не можуть бути майнові права. У решті цивільне законо­давство не містить будь-яких обмежень відносно майна або речей, які можуть бути предметом пожертви. Найчастіше в нота­ріальній практиці зустрічаються договори пожертви нерухомого майна, і вже рідше транспортних засобів та грошей.

Залежно від предмета договору пожертви варіюються і форми таких договорів, як це передбачено ст. 719 ЦК. Договір пожертви предметів особистого використання і побутового призначення може бути укладений усно; договір пожертви нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню; договір пожертви з обов’язком передати подарунок в майбутньому укладається в письмовій формі; договір пожертви рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі; договір пожертви валютних цінностей на суму, що перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами у договорі пожертви можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Отже, суб’єктний склад при договорі пожертви по суті такий же, як і при договорі дарування: Пожертвувач (Дарувальник) і Обдаровуваний. При посвідченні договору пожертви нотаріус за загальними правилами посвідчення правочинів має здійснити перевірку дієздатності та правоздатності сторін правочину. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, перевірити належну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. ЦК прямо не передбачає право юридичної особи на укладення договору дарування майна, окрім як його різновиду — пожертви. У такому випадку обов’язково треба звернути увагу на мету діяльності юридичної особи, а також на повноваження керівника. Так, на мою думку, доцільно отримати заяву, в якій би керівник стверджував, що має безспірні повноваження на укладення такого типу договорів, його дії є правомочними, не суперечать меті діяльності юридичної особи, та прямо передбачені статутом, або ж рішення (протокол) іншого керівного органу, який за установчими документами має право розпоряджатися майном юридичної особи.

Під час посвідчення правочинів нотаріус встановлює особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, а також дійсні наміри кожної сторони та відсутність у них заперечень щодо кожної умови правочину. Встановлення дійсних намірів кожного учасника правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної зі сторін.

Тетяна СТРАЖНИК отримати повну версію статті