ДОГОВІР ПОВОРОТНОЇ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ В НОТАРІАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ

Нотаріальна діяльність в Україні  як діяльність публічно-правового характеру покликана надавати юридичну силу та вірогідність правам, документам, юридичним фактам, передбаченим  законами та підзаконними нормативно-правовими актами України. Активний розвиток підприємницьких відносин, європейська інтеграція, гармонізація законодавства України та законодавства Європейського Союзу вимагають від України приведення власної нормативно-правової бази у відповідність до міжнародних норм та принципів з метою належного, успішного та стабільного ведення бізнесу в нашій державі.

В умовах кризових явищ в Україні, появи нових видів суспільних відносин, нестабільної ситуації в сфері економіки, виникають непоодинокі випадки надання господарюючим суб’єктам  коштів у вигляді фінансової допомоги. У більшості випадків такі право­чини укладаються між господарюючими суб’єктами без нотаріального оформлення. У зв’язку із цим у нотаріальній практиці договір фінансової допомоги не набув широкого застосування.  Водночас на вимогу однієї сторони, такий правочин може бути посвідчено нотаріально.  Відсутність прямого правового врегулювання таких відносин У Цивільному кодексі України (далі — ЦК), незначна судова практика розгляду спорів цієї категорії вимагають викладення чітких правил дій нотаріуса під час посвідчення договору фінансової допомоги.

Насамперед слід звернутися до Податкового кодексу України (далі — ПК), п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 якого дає таке визначення: фінансова допомога — фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Таким чином, ПК визначає два можливих варіанти надання фінансової допомоги — безповоротно та поворотно.

Безповоротна фінансова допомога — це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Напевно, ніхто не звернеться до нота­ріуса за посвідченням угоди безповоротної фінансової допомоги, тому в рамках цієї статті   розглянемо аспекти лише поворотної фінансової допомоги. Згідно з визначенням, викладеним у згаданій нормі, поворотна фінансова допомога — сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Ілона КУЦЕНКО отримати повну версію статті