ДОГОВІР МІЖ БАТЬКАМИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

Захист прав дитини в сучасній Україні належить до числа найактуальніших проблем. Досить важко визначити, в чому полягає причина неблагополуччя як результат існування проблеми, і хто винен у цьому — держава чи сім’я. Звісно, провина лежить і на державі, і на сім’ї (родині). Однак очевидно, що декларований інтерес держави до дітей тісно переплітається з фактором втрати сім’єю свого авторитету, послаблення сімейних традицій, розірвання шлюбних відносин між батьками дитини, психологічні аспекти (ревнощі, злість) батьків відносно своєї дитини.
З боку держави є механізм нормативного врегулювання відносин між батьками дитини, закріплений у Сімейному кодексі України (далі — СК) та інших нормативно-правових актах. Поява так званої договірної форми впорядкування відносин між батьками та дитиною спрямована виключно на захист прав дитини, цивілізоване регулювання відносин між її батьками, і в жодному випадку вона не є обов’язковою до виконання чи дотримання.
Євроінтеграційні процеси в Україні та встановлення у вітчизняному законо­давстві пріоритету людини і громадянина дозволяють фізичним особам визначати та регламентувати відносини в договірних формах. Договірна форма впорядкування відносин між батьками є досить стійкою юридичною конструкцією, що поширювалася протягом тривалого існування людства, незалежно від суспільного устрою. Зазвичай, договірна форма сприймалася як підстава виникнення відносин та/або спосіб закріплення прав та обов’язків сторін, які беруть участь у цих конкретних відносинах. На сучасному етапі розвитку держави та суспільства є можливість стверджувати про поширеність договірних форм правового регулювання відносин, у тому числі як в сім’ї, так і після припинення шлюбу, оскільки договірна форма несе в собі набагато більше соціального і правового навантаження, бо має також великий регулятивний потенціал.
Не є винятком існування договірних відносин і в сімейному праві. Більше того, існування одного з видів договору — Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав — є запорукою сталого, цивілізованого, морально-етичного необхідного інструменту, який на належному рівні впорядкує інтереси та на найвищому рівні сприятиме захисту сторін цього правочину і належному розвитку дитини та її становленню як особистості.

Вітчизняна практика свідчить, що договірна форма впорядкування відносин між батьками щодо здійснення своїх прав широко не використовується, хоча характеризується високою популярністю в Європейських країнах. Пріоритет застосування договірної форми здійснення батьками їх батьківських прав полягає у забезпеченні дотримання прав дитини; рівності прав батьків щодо дитини; належній охороні життя та здоров’я дитини; забезпеченні всебічного та ефективного виховання дитини обома батьками. Тому вважаємо за необхідне охарактеризувати один з видів договірної форми впорядкування відносин — договір між батьками щодо здійснення батьківських прав.

Ілона КУЦЕНКО отримати повну версію статті