ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ МАЙНОВИХ ПРАВ

Відповідно до положень ст. 177 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) об’єктами цивільного права є в тому числі майнові права.

Поняття майнових прав наведено у ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Так, майновими правами визнаються будьякі права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

У ст. 12 ЦК законодавець зазначає, що особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Так, відповідно до зазначеної норми, допускається не тільки відмова від майнового права, але й передача його іншій особі.

Як зазначено у ст. 656 ЦК, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до вимог ст. 144 Господарського кодексу України (далі — ГК) майнові права суб’єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналогічної думки дійшов Оболонський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 11.02.2019 у справі № 756/6823/18 (http://reyestr.court.gov. ua/Review/79985858) за позовом про визнання майнових прав на об’єкт інвестування, зазначивши, що «Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є непоживною річчю.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання договірних зобов’язань повністю сплатила вартість об’єкта інвестування. Відповідачем, в свою чергу, порушено умови договору, не завершено будівництво по теперішній час, не введено об’єкт будівництва в експлуатацію та, відповідно, не передано позивачеві документів, необхідних для оформлення права власності на машиномісце, що в цілому призвело до грубого порушення прав позивача як добросовісного інвестора, який належним чином виконав договірні зобов’язання.

Спірне майно (машиномісце) є об’єктом фінансування в об’єкті будівництва, будівництво якого не завершено та який не введено в експлуатацію. Після завершення будівництва вказане машиномісце стає окремим майном. До завершення будівництва об’єкта фінансування та після виконання договірних зобов’язань з оплати погодженої сторонами вартості майна до позивача переходять майнові права на спірне нерухоме майно». 

МАРИНА ЗЄНІКОВА отримати повну версію статті