ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ЇЇ ВІДКРИТТЯ

Відкриття спадщини — це юридичний факт, що спричиняє динаміку спадкових правовідносин, як щодо спадкування за заповітом, так і за законом. У теорії спадкового права підкреслюється, що з відкриттям спадщини починається такий етап розвитку спадкового правовідношення, коли у всіх спадкоємців, які закликаються до спадкування, незалежно від їх волі виникає право на прийняття спадщини або ж відмову від її прийняття.

Спадщина приймається шляхом подання спадкоємцями заяви нотаріусу про її прийняття. Подання такої заяви визнається законодавцем як загальний спосіб прийняття спадщини. За юридичною природою прийняття спадщини цим способом кваліфікується як односторонній правочин, у якому реалізується спадкове правовідношення. Можна сказати, що за загальним правилом спадщина приймається шляхом одностороннього правочину спадкоємця. Це саме стосується і відмови від прийняття спадщини. За юридичною природою відмова від прийняття спадщини — це односторонній розпорядчий правочин, спрямований на здійснення спадкових прав шляхом відмови від них. Акт прий­няття спадщини здійснює вплив на спадкове правовідношення, яке виникло внаслідок відкриття спадщини таким чином, що призводить до трансформації змісту цього правовідношення — право на прийняття спадщини перетворюється у право на спадщину. Можна сказати, що внаслідок прийняття спадщини відбувається модифікація спадкового право­відношення. Відмова від прийняття спадщини призводить до припинення цього правовідношення, принаймні щодо суб’єкта, який відмовився від її прийняття.

Цивільне законодавство визначає чіткі вимоги щодо змісту правочину з прийняття спадщини, вказуючи на його безумовний та беззастережний характер. При цьому необхідно відмежовувати прийняття спадщини і заяву про її прийняття та відповідно відмову від прийняття спадщини і заяву про таку відмову, оскільки прийняття (відмова від прийняття) спадщини кваліфікується як правочин, тоді як заява, у якій втілено цей правочин, сама по собі правочином не визнається. Це має не тільки теоретичне, але й прикладне значення. Зокрема, прийняття спадщини може оспорюватись і визнаватись недійсним судом за правилами про недійсність правочину, тоді як заява про прийняття спадщини не може бути визнана судом недійсною за правилами про недійсність правочину. Це саме стосується і відмови від прийняття спадщини.

Олег Печений отримати повну версію статті