ДО ПИТАННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У СПАДКОВОМУ ПРАВІ

Проблематика організаційних правовідносин в цивілістиці пов’язується з особистістю такого відомого вченого радянської доби, як професор О.О. Красавчиков, який ще в 60­ті рр. XX ст. окреслив поняття і особливості організаційних відносин, основні види цивільних організаційно­правових відносин та їх зв’язок з іншими цивільними правовідносинами [1]. Сформульовані автором напрацювання не втрачають своєї актуальності і в сучасних реаліях. Більше того, в умовах істотного структурного та іншого ускладнення соціальних зв’язків, прискорення динаміки суспільних відносин необхідність їх упорядкування і відповідної організації стає основним завданням права як регулятора. Все частіше виникають ситуації, коли відповідні відносини, у тому числі й ті, що складають предмет цивільного права, не можуть бути врегульовані без організаційних чинників, до кола яких відносяться в першу чергу організаційні відносини. У цивільному праві варто назвати такі дві підгалузі, як корпоративне і спадкове право, які не можуть функціонувати без організаційних відносин. У корпоративному праві, яке є «правом організацій», організаційна складова і відповідні їй відносини містяться у самій назві. На жаль, на рівні позитивного права організаційні відносини не знайшли свого відображення як при визначенні предмета корпоративного права, так і його складових. Однак це свідчить лише про певний напрямок перспективної правотворчості у сфері цивільного законодавства. Спадкове право охоплює певне коло цивільних правовідносин, які опосередковують перехід прав і обов’язків від спадкодавця до спадкоємців. Враховуючи, що спадкове право забезпечує спадкування (спадкове правонаступництво), уникнути організаційних чинників і правовідносин неможливо. Можна сказати, що предмет спадкового права складають майнові та організаційні відносини, що свідчить про певний «дуалізм» цієї підгалузі цивільного права. Безумовно, організаційним відносинам у спадковому праві притаманні всі риси цієї групи правовідносин. Зокрема, їх похідний і забезпечувальний стосовно майнових відносин характер, спрямованість на упорядкування останніх [2]. Водночас організаційним відносинам у спадковому праві притаманна і певна специфіка, зокрема використання широкого кола розпорядчих правочинів (при прийнятті спадщини, відмові від прийняття спадщини, поділі і перерозподілі спадщини). Організаційні відносини в спадковому праві виникають на певній стадії динаміки спадкового процесу, зокрема при здійсненні і охороні права на спадщину. Організаційними є відносини, що виникають при прийнятті спадщини, вжитті заходів з охорони спадкового майна, управлінні спадщиною, оформленні права на спадщину та ін. При визначенні специфіки суб’єктного складу слід вказати, що на відміну від спадкових правовідносин, суб’єктом яких виступають спадкоємці, організаційні відносини можуть виникати і без участі спадкоємців, але, безперечно, в інтересах спадкоємців. Суб’єктами організаційних відносин можуть бути особи, які здійснюють оформлення прав на спадщину, охорону і управління нею. До таких суб’єктів належать нотаріуси, виконавці заповіту, особи, які здійснюють управління спадщиною. Організаційні відносини виникають, приміром, унаслідок укладання договору на управління спадщиною (ст. 1285 Цивільного кодексу України, далі — ЦК).

Олег Печений отримати повну версію статті