ДО ПИТАННЯ ПРО НАЯВНІСТЬ ОБОВ’ЯЗКУ НОТАРІУСА ДО ВИДАЧІ ДУБЛІКАТА ДОКУМЕНТА

У практиці застосування законодавства, що регулює звернення стягнення на предмет іпотеки, постало питання про наявність підстав та наслідки видачі нотаріусом дубліката нотаріально посвідченого документа (договір купівлі-продажу житлового будинку) та співвідношення у цьому аспекті ст. 53 Закону України «Про нотаріат» та ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (див. таблицю)

Питання постало у зв’язку з тим, що банк звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса про визнання відмови нотаріуса незаконною і зобов’язання вчинити певні дії — надати банку дублікат наявного у справах приватного нотаріуса правовстановлюючого документа (договору купівлі-продажу житлового будинку). Позовна заява мотивована тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволено позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, надано право продажу житлового будинку від свого імені будь-якій особі-покупцеві для задоволення вимог за кредитним договором. Для продажу вказаного житлового будинку і виконання судового рішення банк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу дубліката договору купівлі-продажу, посвідченого цим нотаріусом. Оскільки нотаріусом на підставі статей 8, 53 Закону України «Про нотаріат» було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, банк просив суд визнати незаконною відмову приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій та зобов’язати видати дублікат договору купівлі-продажу житлового будинку. Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20.01.2017, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01.03.2017, позов банку залишено без задоволення. Зазначені судові рішення оскаржені банком у касаційному порядку. Однак у правозастосовній діяльності суду касаційної інстанції виявлено різний підхід до застосування положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і ст. 53 Закону України «Про нотаріат».

Олег Печений отримати повну версію статті