ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СПАДКОЄМЦІВ ЗА БОРГАМИ СПАДКОДАВЦЯ

Значний обсяг боргових зобов’язань у структурі економічного обігу, загальна фінансово-економічна нестабільність вимагають підвищення уваги до механізму забезпечення правонаступництва спадкоємців щодо прав та обов’язків спадкодавця. До обов’язків відносяться перш за все борги спадкодавця, що зумовлює зацікавленість кредиторів у задоволенні їхніх вимог спадкоємцями. У багатьох випадках кредиторами виступають банки та інші фінансові установи. Цивільне законодавство України питання відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця регулює досить обмежено. Так, Цивільний кодекс України (далі — ЦК) містить лише дві статті, які стисло визначають порядок пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців (ст. 1281 ЦК) і обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора (ст. 1282 ЦК). Час, що минув з моменту застосування цих норм ЦК, досвід застосування аналогічних конструкцій в інших країнах виявили певне коло проблем теоретичного і прикладного характеру, які вимагають аналізу і вирішення.
Правова природа обов’язків спадкодавця у спадкових правовідносинах визначається неоднозначно — як елемент складу спадщини, до якої відповідно до ст. 1218 ЦК входять усі права і обов’язки спадкодавця, або ж як її обтяження. Відомий дослідник проблем спадкового права В.І. Серебровський писав, що борги спадкодавця, будучи обтяженням спадщини, не включаються до складу спадкової маси, вважаються такою собі «річчю в собі», що знаходиться поза спадковою масою і протистоїть їй. Натомість інші автори вказували на органічний зв’язок активу і пасиву спадщини і неможливість їх існування поза складом спадщини.
Важливе значення має визначення складу спадщини та обмеження обсягу відповідальності спадкоємців. Останні не можуть відповідати за зобов’язаннями спадкодавця в обсязі, більшому ніж отримана ними спадщина.

Олег Печений отримати повну версію статті