Деякі проблеми створення, відчуження та спадкування фермерських господарств

Питання, що будуть розглянуті у статті.
1. Право на створення фермерського господарства (далі — ФГ).
2. Етапи створення ФГ.
3. Установчі документи ФГ.
4. Організаційно-правова форма ФГ.
5. Цілісний чи майновий комплекс?
6. Визначення підприємства як цілісного (єдиного) майнового комплексу.
7. Державна реєстрація підприємства (ФГ) як цілісного майнового комплексу або єдиного майнового комплексу (далі — ЦМК (ЄМК)).
8. Склад єдиного майнового комплексу, оцінка ЄМК, відчуження та спадкування фермерського господарства як ЦМК (ЄМК).
9. Реєстрація змін у складі засновників/власників ФГ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у зв’язку з укладенням договорів відчуження корпоративних прав на ФГ та договорів відчуження прав на ФГ, зареєстрованих як ЦМК (ЄМК), а також у випадку спадкування таких прав.
10. Формування, склад та процедура документального оформлення статутного капіталу ФГ.
11. Інший спосіб відчуження прав на ФГ (відчуження та спадкування корпоративних прав на ФГ).
Незважаючи на численні кризові явища, в економіці України останні два десятиліття все ж таки спостерігається пожвавлення цивільного обороту: збільшується кількість майнових прав та майна, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, що стає предметом різного роду цивільно-правових відносин, а також входить до складу об’єктів спадщини. Йдеться не лише про кількісне збільшення таких об’єктів, але й про ускладнення правових процедур переоформлення прав на них, що зумовлено новизною деяких об’єктів для правового поля України та невиправданою лаконічністю законодавця у цій сфері, яка потребує правового вдосконалення та законодавчої регламентації.
Ця стаття присвячена проблематиці відчуження та спадкування прав на фермерські господарства і фермерських господарств як об’єктів прав, що зареєстровані у якості цілісних майнових комплексів, а також іншим проблемам організації діяльності фермерських господарств України. Також розглянемо такі питання: що може бути або має бути предметом цивільно-правового договору стосовно ФГ, з чого може складатися спадкова маса. Для автора цієї статті — це друга спроба висвітлення правових підстав та проблем реєстрації фермерських господарств, оформлення прав на них як ЦМК, відчуження та спадкування прав на ФГ, щодо яких чинне законодавство не містить чіткого і однозначного підходу. Відсутній єдиний погляд на ФГ як на суб’єкт та об’єкт цивільних та господарських відносин.
Думки практиків та науковців про процедуру спадкування та відчуження ФГ різняться: одні стверджують про можливість спадкування сукупності прав щодо управління ФГ (корпоративних прав), інші відкидають таку можливість, деякі зазначають, що у спадщину переходять лише права на ФГ, зареєстроване як цілісний майновий комплекс.
Судова практика з цього питання несистемна та хаотична. Існують рішення судів про визнання прав засновника ФГ за спадкоємцем у випадках, коли ФГ було створено та існувало без статутного капіталу; про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за спадкоємцями померлого засновника ФГ, правовим документом якого на земельну ділянку для ведення ФГ був державний акт на право постійного користування.
Про можливість спадкування та відчуження прав на ФГ як цілісний майновий комплекс зазначають статті 22 та 23 спеціального Закону України «Про фермерське господарство», але при цьому ані у профільному Законі, ані в інших нормативах не розкрита процедура цих питань. Законодавство, до якого відсилають норми Закону України «Про фермерське господарство» також не містить норм, використання яких забезпечило б безспірний цивільно-правовий оборот такого майна.
1. Право на створення ФГ
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють підстави, умови та порядок створення ФГ є Цивільний кодекс України (далі — ЦК України), Господарській кодекс України (далі — ГК України), Земельний кодекс України (далі — ЗК України), Закони України «Про фермерське господарство», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», а також інші нормативно-правові акти.
Стаття 1 Закону України «Про фермерське господарство» визначає ФГ як форму підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення ФГ, відповідно до закону.
ФГ може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Отже, законодавство не встановлює обмежень щодо кількості осіб, які можуть виступати засновниками ФГ. Також необхідно звернути увагу, що засновники господарства мають перебувати між собою у родинних відносинах або бути членами однієї сім’ї. Відповідні визначення поняття «член сім’ї» надається різними нормативно-правовими актами. Вважаю за можливе у такому випадку застосовувати те з них, яке надає ширше визначення кола членів родини. Ця обставина суттєво відрізняє ФГ від іншої розповсюдженої в аграрному секторі країни організаційно-правової форми юридичних осіб — товариства з обмеженою відповідальністю, засновниками якого можуть бути будь-які особи.
При створенні ФГ розлядаються дві категорії суб’єктів:
 засновники господарства як особи, які мають намір створити господарство;
 члени господарства.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення ФГ має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити ФГ. Отже, засновниками господарства можуть бути лише дієздатні громадяни України. Законодавство позбавляє іноземців та осіб без громадянства права на створення ФГ. Це пояснюється тим, що наша держава бажає бачити власниками земель сільськогосподарського призначення лише своїх громадян. Обґрунтуванням цього положення є норми статей 81, 82 ЗК України про те, що суб’єктами права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише громадяни України, юридичні особи, які створені громадянами України або юридичними особами України.
У випадку відсутності прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, крім громадянства України, засновники ФГ для отримання у власність чи користування земель державної чи комунальної власності для ведення ФГ повинні відповідати спеціальним вимогам, тобто мати спеціальну земельну дієздатність, а саме досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі, що передбачено ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України. Наразі такий перелік відсутній. До 2011 року особа, яка бажала заснувати ФГ, повинна була проходити професійний відбір у спеціальній комісії з питань створення ФГ. У 2011 році така вимога була скасована.
Вимога наявності аграрної освіти для одержання земельної ділянки для ведення ФГ пояснюється тим, що землі України є національним багатством, щодо яких державою передбачається комплекс мір та заходів щодо збереження родючості ґрунтів та захисту земель від впливу негативних чинників.
В той же час, якщо особа, яка має намір створити ФГ, відповідає загальним вимогам до таких осіб і вже має у власності або у користуванні земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (або ведення фермерського господарства), то норми ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» на таку особу не розповсюджуються, тому що оскільки вони регулюють порядок надання (передачі) земельних ділянок для створення ФГ та для його ведення.
Оскільки йдеться про створення суб’єкта аграрної підприємницької діяльності, то, керуючись ч. 4 ст. 12 ГК України, необхідно враховувати обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво. Такі обмеження встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», законами України, що регулюють діяльність службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріату, органів державної влади і управління та тощо. Засновниками ФГ не можуть бути особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство» ФГ діє на основі статуту, у якому серед інших відомостей зазначаються порядок формування майна (статутного капіталу). Ці відомості мають бути вказані в обов’язковому порядку, оскільки ця норма є імперативною стосовно формування статутного капіталу ФГ.
У випадку, коли відповідно до ст. 167 ГК України засновник ФГ має корпоративні права на ФГ і не є головою господарства (функції голови виконує інша, визначена статутом, особа), враховуючи положення ч. 2 ст. 167 ГК України про те, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, обмеження щодо здійснення підприємництва на такого засновника не розповсюджуються.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» головою ФГ є його засновник або інша визначена в Cтатуті особа. Голова ФГ є органом управління господарства, який без довіреності представляє ФГ перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об’єднаннями відповідно до закону. Він укладає від імені господарства договори та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.
Голова ФГ може письмово доручати виконання своїх обов’язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом. Якщо голова ФГ не може чи не бажає виконувати свої обов’язки, якщо він вибуває зі складу членів господарства у випадку його смерті чи за інших обставин, головою ФГ стає інший член ФГ в порядку, визначеному статутом такого господарства за рішенням решти його членів. В чинному законодавстві немає вимоги, що голова ФГ обов’язково повинен бути його засновником. Також відсутні положення, які б поширювали вимоги до засновника ФГ на його голову. Єдина вимога до голови, яка міститься в чинному законодавстві, — це має бути повнолітня та дієздатна фізична особа.
Інші члени сім’ї (за умови їх згоди, а також згоди засновника господарства) стають членами цього господарства, тобто самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. З урахуванням практики діяльності ФГ буде доцільним одержувати згоду на членство у ФГ на підставі відповідної заяви потенційних членів господарства і в аналогічному порядку провадити припинення членства у господарстві. Члени такого господарства повинні бути зазначені у статуті ФГ. При створенні ФГ одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть в подальшому стати членами цього господарства лише після внесення змін до його статуту.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення ФГ, визнають і дотримуються положень статуту ФГ. До членів сім’ї та родичів голови ФГ Закон України «Про фермерське господарство» відносить дружину (чоловіка), батьків, дітей, бабу, діда, прабабу, прадіда, внуків, правнуків, мачуху, вітчима, падчерку, пасинка, рідних та двоюрідних братів та сестер, дядька, тітку, племінників як голови ФГ, так і його дружини (її чоловіка), а також осіб, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім’ї та родичами (батьків такої особи та батьків чоловіка або дружини, її чоловіка або дружину, дітей як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлених ними дітей). Законом не обмежується кількісний склад членів господарства тощо.
Отже, для набуття права членства у ФГ особа має перебувати із засновником господарства у родинних відносинах. При цьому слід звернути увагу, що член господарства не обов’язково повинен бути громадянином України. У випадку відсутності у члена господарства громадянства України, така особа не зможе бути суб’єктом права на приватизацію земельної ділянки, передбаченого ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство».
Членами ФГ не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів ФГ регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю. Це одна з відмінностей членів ФГ від осіб, які працюють у господарстві за трудовим договором. У разі порушення умов трудового договору (контракту) до відповідного працівника застосовуються стягнення, передбачені законодавством про працю, а до члена господарства, який неналежно виконує свої обов’язки за статутом господарства, за відсутності у законодавстві відповідних норм застосовуються санкції, передбачені статутом господарства. Тому це питання має бути ретельно врегульоване статутом, який є локальним нормативним актом стосовно засновника господарства, його голови та інших осіб, що задіяні у цьому питанні.
Іноземні громадяни та іноземні юридичні особи не можуть бути суб’єктами створення ФГ, але у разі необхідності провадження спільної діяльності такі особи можуть укладати договори про спільну діяльність з фермерським господарством. Також відповідно до ст. 26 Закону України «Про фермерські господарства» ФГ разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками різних форм власності та країн реєстрації можуть створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, інші об’єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.

Ірина Саяпіна отримати повну версію статті