ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ СМЕРТІ В УМОВАХ, ЯКІ ПОВ’ЯЗАНІ ЯК З ОКУПАЦІЄЮ ТЕРИТОРІЇ, ТАК І З ПРОВЕДЕННЯМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Виходячи з тих надскладних геополітичних умов, у яких на сьогодні перебуває Україна, статус частини її територій, що є окупованими, правовий режим на цих територіях, особливості діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в умовах такого режиму, додержання захисту прав і свобод людини і громадянина визначено Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 та «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто акти цивільного стану, видані органами та посадовими особами Криму, фактично існують, але юридично відсутні в правовому полі України. І, на жаль, єдиним законним способом отримати свідоцтво про народження або смерть, що буде визнане державою Україна, є звернення із заявою до суду в порядку окремого провадження на підставі ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) для встановлення фактів народження та смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану фактів народження або смерті.

Розглянемо деякі особливості подання заяви про встановлення факту смерті в умовах, які пов’язані як з окупацією території, так і з проведенням антитерористичної операції.

Так, відповідно до ст. 257 ЦПК підсудність за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначається за місцем проживання заявника, місце смерті в цьому випадку не відіграє жодного значення. Проте з урахуванням ряду законів та підзаконних нормативно-правових актів підсудність дещо змінена щодо осіб, які проживають в Криму та на територіях Сходу, які не підконтрольні українській владі.

Якщо заявник має місце проживання в Криму, розгляд таких заяв відбуватиметься з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва.

Що стосується звернення осіб, які проживають на не підконтрольній території, підсудність визначається такими розпоряд­женнями Вищого спеціалізованого суду України: від 02.09.2014 № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», від 12.09.2014 № 29/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», від 14.11.2014 № 45/0/38-14 «Про відновлення роботи судів», від 26.11.2014 № 53/0/38-14 «Про відновлення роботи суду», від 08.12.2014 № 56/0/38-14 «Про виз­начення територіальної підсудності справ», від 16.02.2015 № 11/0/38‑15 «Про відновлення роботи Апеляційного суду Луганської області», від 27.03.2015 № 19/0/38-15 «Про виз­начення територіальної підсудності справ»,  від 06.04.2015 № 22/0/38-15 «Про зміну територіальної підсудності справ», від 21.05.2015 № 33/0/38-15 «Про відновлення роботи Апеляційного суду Донецької області».

Євгенія ТЕУТУ отримати повну версію статті