ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ НАСЛІДКІВ ПРОПУЩЕННЯ СТРОКУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Цивільним законодавством визначено наслідки, які виникають для спадкоємця у випадку пропущення ним строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Це стосується того спадкоємця, який не перелічений серед осіб, що за законом (ст. 1268 ЦК) вважаються такими, що прийняли спадщину.

Якщо спадщину не прийняв спадкоємець за заповітом, застосовується норма ч. 1 ст. 1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну (п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», далі — постанова № 7).

У випадку неприйняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК до спадкування закликаються спадкоємці за законом.

Якщо ж спадщину не прийняв спадкоємець за законом, спадкують інші спадкоємці за законом однієї з ним черги, а за їх відсутності — спадкоємці подальших черг (ч. 2 ст. 1258 ЦК).

У разі неприйняття спадщини і спадкоємцями за заповітом, і спадкоємцями за законом, спадщина визнається відумерлою (ст. 1277 ЦК).

Норма ч. 1 ст. 1272 ЦК передбачає, що спадкоємець, який не подав протягом установленого строку заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її. Водночас не передбачається вчинення будь-яких дій з боку такого спадкоємця, включаючи подання заяв. Тобто неприйняття спадщини є наслідком бездіяльності спадкоємця.

У нотаріальній практиці сформувався такий підхід: якщо спадкоємець не висловив бажання прийняти спадщину, то доцільно отримати від нього заяву про те, що йому відомо про відкриття спадщини, строк для її прийняття він пропустив і звертатися до суду за визначенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини він не буде^[1].

На нашу думку, запропонований підхід є хибним і суперечить закону. Адже згідно із законом (ч. 1 ст. 1272 ЦК) ця особа є такою, що не прийняла спадщину, подання будь-якої заяви з її боку не вимагається.

Крім того, при прийнятті до спадкової справи такої заяви нотаріус фактично посвідчує відмову особи від спадщини, чого він не вправі робити після спливу встановлених законом строків. Вказівка, що заявник не буде звертатися до суду для надання додаткового строку взагалі є неправомірною, оскільки містить ознаки відмови від права на звернення до суду, що суперечить ст. 55 Конституції України. Прямо із цього приводу зазначено у ст. 3 ЦПК України, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Таким чином, від такої практики слід відмовитись. До того ж навіть якщо особа й підписала таку заяву, її наявність не буде перешкодою до її звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК.

Стаття 1272 ЦК визначає два способи дій спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини реалізувати свої права:

за згодою усіх спадкоємців, що прий­няли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК);

подати заяву про прийняття спадщини на підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК).

Перший спосіб передбачає прийняття спадщини за згодою всіх спадкоємців, які її прий­няли. Згода оформлюється спільною заявою спадкоємців нотаріусу, причому підписи спадкоємців повинні бути засвідчені нотаріально. Не виключається подання (надіслання) заяви про надання згоди кожним зі спадкоємців окремо.

Олег Печений отримати повну версію статті