ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСУ І МІСЦЯ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ

Відкриття спадщини як певна сума юридичних фактів зумовлює виникнення спадкового правовідношення та означає, що до прав і обов’язків померлого, якого надалі іменують спадкодавцем, застосовуються норми спадкового права.

З відкриттям спадщини пов’язується виникнення у визначених заповітом або законом осіб прав спадкоємців, зокрема право прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття.

При цьому для динаміки спадкового правовідношення відкриття спадщини має значення не тільки в якості засадничого юридичного факту, а й такого, що характеризується двома важливими ознаками: часом і місцем відкриття спадщини. Отже, в цивільному законодавстві відкриття спадщини характеризується цими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. У разі оголошення особи померлою час відкриття спадщини визначається з урахуванням приписів ч. 3 ст. 46 ЦК України, тобто фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. У випадку, коли особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, вона може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Зазначена обставина повинна бути відображена у рішенні суду.

Під часом відкриття спадщини розуміється певна календарна дата, тому години та хвилини в межах цієї календарної дати для цілей спадкування юридичного значення не мають і до уваги не беруться.

Час відкриття спадщини має прикладне значення, оскільки саме на час її відкриття визначаються склад спадщини (ст. 1218 ЦК України), коло спадкоємців (ч. 1 ст. 1222 ЦК України), норма матеріального права, яка буде застосовуватись до спадкових відносин (зокрема, ЦК УРСР 1963 року, чинний ЦК України з урахуванням пунктів 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України або ж інший закон).

Також на час відкриття спадщини установлюється чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (ч. 3 ст. 1235 ЦК України), існування умови, визначеної в заповіті (ч. 1 ст. 1242 ЦК України), умови закликання до спадкування за правом представлення (частини 1–4 ст. 1266 ЦК України), постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), необхідність подання заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Крім того, з часу відкриття спадщини починається перебіг строків для прийняття спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270, ч. 1 ст. 1273, ст. 1274 ЦК України), прийняття заповідального відказу (ст. 1271 ЦК України), визнання спадщини відумерлою (ч. 2 ст. 1277 ЦК України), видачі свідоцтва про право на спадщину (ч. 1 ст. 1298 ЦК України). Цивільне законодавство також пов’язує з цією обставиною обчислення деяких інших строків: строку проживання спадкоємця зі спадкодавцем однією сім’єю (ст. 1264, ч. 1 ст. 1279 ЦК України), строку перебування на утриманні (ч. 2 ст. 1265 ЦК України).

З часом відкриття спадщини пов’язується правило про комморієнтів — осіб, які померли протягом однієї доби (ч. 3 ст. 1220 ЦК України). Слід звернути увагу, що, хоча в ч. 2 цієї статті йдеться про день смерті особи, а в ч. 3 зазначається про добу, їх слід розглядати як одну календарну дату — від 00.00 до 23.59.

Олег Печений отримати повну версію статті