ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРИПИНЕННЯ ОБТЯЖЕНЬ НЕРУХОМОГО МАЙНА

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) обтяження — це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно — єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав.

Обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обтяження речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації. Із цього виходить, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом до обтяжень віднесені: заборона відчуження, арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об’єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;

закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Отже, документ, який є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, має бути виданий органом, який ініціював виникнення/реєстрацію такого обтяження.

«Зняття» обтяження мовою законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень іменується державною реєстрацією припинення обтяжень.

У своїй практиці при здійсненні реєстраційних дій нотаріуси найчастіше стикаються з такими видами обтяжень, які ми можемо розділити за ознаками: суб’єкт накладення та/або суб’єкт реєстрації:

заборона на нерухоме майно, накладена нотаріусом відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та, відповідно,  зареєстрована нотаріусом;

арешт нерухомого майна, накладений органами державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження, зареєстрований в реєстрі органами Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (реєстраційна служба);

арешт нерухомого майна, накладений судовими/правоохоронними/слідчими органами, зареєстрований органами Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (реєстраційна служба);

арешт нерухомого майна, накладений судовими органами/правоохоронними органами/органами державної виконавчої служби, зареєстрований ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

заборона відчуження/арешт нерухомого майна, перенесений Державною нотаріальною конторою або Державним нотаріальним архівом до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна з архівних паперових носіїв або з електронних баз, що існували до реєстру заборон.

Олена Бунякіна отримати повну версію статті